— Тату, ти що, весь час ростеш?
— Та ні, дитинко... А чому ти запитуєш?
— Бо маківка твоєї голови вилізла з волосся.

***

— Коли тобі щось хочеться взяти, — повчає мати сина, — ніколи не тягнися через увесь стіл. Хіба в тебе немає язика?
— Є. Але руки довші.

У ЛІКАРЯ
— Пане лікарю, є таке прислів'я: здоровий, як риба. Чи справді риби такі здорові?
— Мабуть, іще жодної не лікував.

БУЛО Б УЖЕ СТО!
— Знаєш, Івасю, моєму дідусеві вже вісімдесят п'ять років!
— І що тут дивного, моєму було б уже сто, коли б не помер.

ОЧІ ЗАПЛЮЩЕНІ
Мама вітає Василька з добрим ранком і питає:
— Що ти, синку, бачив уві сні?
—Та як же я міг бачити, коли в мене очі були заплющені!

ПОТРІБЕН ІНШИЙ
Збиваючи шпаківню, Славко питає батька:
—Тату, а в нас немає іншого молотка?
— Якого саме?
— М'якого.
— А навіщо він тобі?
— Бо цей дуже боляче б'є по пальцях.

ХІБА ЧУЖА?
— Не брудни скатертину, Іванку, бабуся сама прала її. Треба поважати чужу працю.
— А хіба бабуся чужа?

***

— Мій рід сягає козацьких часів. У мого батька зберігається люлька гетьмана Сагайдачного, — хвалиться Павлусь.
— Ого! — каже Петрусь. — А мій батько має Адамове яблуко!

КОЛИ ПОМИЛОК МЕНШЕ
— Грицю, у твоїй письмовій роботі аж десять грубих помилок! Чи не могло їх бути менше?
— Могло б, якби робота була трохи коротша.

ЛИСТУВАННЯ
Христинка написала до Оленки: «Якщо ти не отримаєш цього листа, повідом мене, і я напишу тобі нового».