Михайло СТЕЛЬМАХ

З дитинства любив Михайло Панасович Стельмах (1912-1984) чорну запашну ріллю, зелені моря ярини, кучеряві сади та заквітчані луки, народну пісню, живе влучне слово. Прагнучи виховати чуття слова у дітей, для яких писав поруч з «дорослою» поезією і прозою (збірки віршів «За ясні зорі», «Провесінь», романи «Хліб і сіль», «Велика рідня», «Чотири броди» та інші), розкрити перед ними красу навколишнього світу, навчити бачити її, він так природно поєднував художність з педагогічністю, що не потребував «дидактичних цвяхів», зокрема, і в книжках віршів «В їжаковім вітряку», «У сестрички дві косички», «Колосок до колоска», в повістях «Гуси-лебеді летять», «Щедрий вечір»…
Більшість поезій М. Стельмаха сюжетні, в них майже непомітна описовість, настільки динамічними є картини природи, мінливими кольори. Перенесені у вірші мотиви і мелос народної пісні, пестушки, колисанки надають їм особливої чарівності. Щоб переконатись у цьому, прочитайте бодай кілька оцих його творів і вивчіть один-два напам’ять.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
учитель с. Пруди, Крим

Михайло СТЕЛЬМАХ

ЗАЄЦЬ СПАТИ ЗАХОТІВ

Заєць спати захотів,
Сам постелю постелив.
Сам собі приніс подушку,
Підмостив її під вушко,
Та у зайця довге вушко —
Все звисає із подушки.

 

ЧАЙКА
(за народними мотивами)

Хочеш — вір, а хоч — не вір:
В чайки шапка набакир,
Бо носила чайка сіно,
Обросилась по коліна;
Збило сіно шапку чайці,
Натрусилось у сап’янці.
Так зате дітки чайчині
Не в болоті сплять, а в сіні.

 

ГРЯДОЧКА СЕСТРИЧКИ

У сестрички теж є грядочка,
Невеличка, наче кладочка,
А на грядці — огірочки
І кавун в рябій сорочці,
Сім головок маку,
Трохи пастернаку,
Був на грядці і горох,
Та його ми з’їли вдвох.

 

ДЯТЕЛ

По рецепту на базарі
Дятел вибрав окуляри,
Натягнув собі на ніс,
Полетів трудитись в ліс.
У осінню хмуру пору
Хитрий жук зашивсь під кору.
Дятел глянув, сів на сук,
Носом тук — і згинув жук.
Отакі-то окуляри
Вибрав дятел на базарі!

 

БОБЕР

У бобра
Добра
Багато:
І надворі,
І в оборі,
І в коморі,
І у хаті,
Бо охоче
Дні і ночі
Він робив:
Він і сіяв,
Він і віяв,
І косив,
І молотив.
А тепер
Бобер
На гаті —
Вчить маляток-
Бобреняток
Майструвати.
Тихо-тихо
Йде бобриха
Через брід.
Бо несе родині
Дві хлібини
У хустині
І обід.

 

ЧОРНОГУЗ ПРИЙМАЄ ДУШ

Там, де гнеться верболіз,
Чорногуз в ставок заліз.
А на птицю з верболозу
Вітер трусить срібну росу.
Рясно падає росиця —
Славний душ
Приймає птиця
Коло берега щодня
І не хниче, що росиця
Крижана!