Грицько БОЙКО

Вірші цього поета (1923-1978) прийшли до мене, коли сам пробував віршувати в шостому класі, і особливо тоді, коли вчив говорити своїх малих, а зараз учу онуків. Для прикладу вірш «Вереда» («Джерельце» його вже друкувало), в якому вже з перших рядків довірлива розмова з дитиною, допомагав і допомагає мені і нині і ще допомагатиме не тільки мені виховувати не одне покоління, впливаючи і колоритною деталлю, і точною інтонацією, і огорнутим серпанком гумором. А як доречно використано все багатство української фразеології в поезії «Отакий у мене ніс!» («не сунь носа», «залишитися з носом» і т. д. і т. п.). А в яких життєвих колізіях, як і в поезії «Вермій», фразеологізми обіграні! Тож не дивно, що ці речі стали одними з найпопулярніших серед дітлахів.
Талановитий Г. Бойко видав близько ста книжок для дітей, писати для них було йому радістю і щастям (а творив він і «дорослу» поезію). Дитячий садок і школа, завод і шахта, луки й ниви рідного краю, Україна, що в усіх проявах увіходять у свідомість дитини з найперших літ життя, — основні теми, які розробляв письменник у творах різних жанрів, від вірша-мініатюри до поеми, казки, п’єси. А вірші «Качечка-прачечка», «Соловейко», покладені на музику, стали улюбленими дитячими пісеньками.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
учитель, письменник
с. Пруди, Совєтський район, АР Крим

Грицько БОЙКО

ЛАМПОЧКА-ШАХТАРКА

Чистила я татову
Лампочку-шахтарку,
Чистила старанно,
Що аж стало жарко.
Любо подивиться!..
Я мерщій до хати,
Щоб свою роботу
Тату показати.
Тато посміхнувся:
— Зроблено, як треба!
Тільки ж, помічнице,
Подивись на себе!
Вся ти забруднилась —
В сажі навіть кіски.
Ти — немов шахтарська
Лампочка до чистки.

 

МИЛОЧКА-КРУТИЛОЧКА

У Милочки-крутилочки
Є дзиґа заводна:
Як заведеш —
Покрутиться
І спиниться вона.
А Милочка-
Крутилочка,
Мов дзиґа, так і так —
Все крутиться
Та крутиться,
Не спиниться ніяк!

 

БУСОЛ

В сінокосах,
В срібних
Росах
Заросився
Бусол
Босий.
Сонце блисне —
Бусол
Висхне.

 

ГОРІШИНА

В горішнику
Горішина
Горішками
Обвішана.
Оришка
Й Тимішко
Струшують
Горішки.

 

ПРОЙДЕМ ДВОРОМ — ПОГОВОРИМ

Поросятко
Тупориле
Із курчатком
Говорило.
Говорило:
— Пройдем
Двором.
Пройдем
Двором —
Поговорим. —
Розказало
Поросятко,
Як в городі
Зрило
Грядку.

 

СОЛОВЕЙКО

Соловейко
 Навесні,
 Навесні
Сипле співи
 Голосні,
 Голосні.
Соловейку,
 Щебечи,
 Щебечи:
Мене співам
 Научи,
 Научи!
Заспіваєм
 Ми удвох,
 Ми удвох,
Починаєм:
— Тіу-тьох,
— Тіу-тьох!
 

«ВСЕ РОБИМ СВОЇМИ РУКАМИ»

Прохає бабусю Ганнуся:
— Погладь мені галстук, бабусю!
— Сама ж ти що маєш робити?
— А я буду вірша учити.
— Ну вчи. Коли вивчиш, як слід,
На столик поставиш обід.
— Хай мама обід приготує:
На збір піонерський спішу я.
— Яка ж у вас буде програма?
— «Все робим своїми руками»!
— І що ж ти покажеш на зборі?
— Я буду співати у хорі
І вірш прочитаю з програми:
«Все робим своїми руками»!

 

НЕ ЗНАЛА

Пита бабуся у онуки:
— Чи ти помила добре руки?
— Аякже, — Милочка в одвіт, —
Помила з милом, так, як слід.
— А де? — бабуся знов питає. —
Води ж у хаті в нас немає.
— Немає? — здивувалась Мила. —
А я не знала і... помила.