Тамара КОЛОМІЄЦЬ

Вона — поетеса того покоління (народилася 1935 року на Черкащині), дитинство котрого було обпалене війною. Пригадую, як ми, сільські школярики, зачитувалися її першою книжечкою віршів «Проліски», виданою ще в студентські роки, рядки з якої і досі бентежать мою душу: «Чия там юність полем відшуміла? Моя ступила тільки на поріг!». Гай-гай, давненько вже відшуміла юність і авторки цих хвилюючих рядків, і тих, для кого вони писались! Нині Тамара Коломієць — відома письменниця, чимало перекладає віршів для дітей з багатьох мов.
Окрім низки книжок лірики для дорослого читача, її перу належить близько двох десятків для дітей різного віку: «Пастушок», «Хиталочка-гойдалочка», «Котилося котильце», «Починаються дива» та інші. В яких тільки жанрах вона не виступає: казки, небилиці, лічилки, смішинки, загадки! У них — природність інтонацій, жвава ритміка, характерна дитячому сприйманню образність. І жартівливо, і серйозно вміє розмовляти з малим читачем. А втім, переконайтесь у цьому самі, любі джерелята, прочитавши оцю добірочку віршів.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ, учитель, письменник

Тамара КОЛОМІЄЦЬ

КОЛИСАНКА

Хто це з вечора до ранку
Грає зорям колисанку
Цілу ніч?
То вітрисько на горищі
В бузинову дудку свище
Цілу ніч.
Тільки зорі не дрімають,
З ним у піжмурки гуляють
Цілу ніч.
От якби ми не стомились,
То б із ними веселились,
Цілу ніч.

 

ВІДЕРЦЕ

— Відерце, відерце,
Посріблене денце,
Скажи, де бувало,
Кого напувало.
— Напувало городину,
Напувало смородину,
І вербу пелехату,
І козу бородату.
І тепер не гуляю —
Горобців напуваю.

 

ЇЖАКИ

Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали:
— Ми — кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
— Ми — пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки.
Два веселі їжаки
Позгортались у клубки
Під голки і сказали:
— Ми — грудки…
Ну, а може, — будяки…
Ну, а може, їжаки
Все-таки?!.

 

ДІДІВ ОБІД

Казку хочете смішну?
Зараз я її почну:
Жив на світі сивий дід.
На плиті варив обід.
На кривий ослін сідав.
Що зварив, усе з’їдав.
Горщик мив і миску мив.
На плиті обід варив,
На кривий ослін сідав,
Що зварив, усе з’їдав.
Горщик мив і миску мив.
На плиті обід варив…
……………………………………
Ой і хитра казка ця,
Бо не видно їй кінця.
Доки дід на світі житиме,
То усе обід варитиме.

 

ПРО СНІГОВИКА

У дідка Сніговика
Кочерга замість ціпка,
Замість носа — бурячок,
Замість шапки — банячок.
Сперся він на кочергу
І ні кроку по снігу.
А в одлигу позіхнув,
Кочергою ворухнув.
Бороду розпушив
І по стежці рушив.
— Ти куди оце, куди?
— А туди, де холоди,
Де снігів уволю, —
На Північний полюс.
Буду жить і поживать,
Дім із криги мурувать,
Кочергою у хокей
На крижині грати
І морозивом гостей
Буду частувати.