Наталя ЗАБІЛА

Дитяча поезія такою, як вона є сьогодні, багато в чому завдячує поетесі Наталі Забілі (1903-1985). Її по праву називають однією з основоположниць української літератури для дітей. Кожен із нас, як світлий спогад дитинства, береже в серці дзвінкі, сонячні рядки про дівчинку Ясю, про Маринку; повчальні вірші, веселі співаночки, в яких автор розмовляє з дітьми доступною їм мовою, просто, але з повагою до малого читача. І він, навчившись читати, бере в бібліотеці вперше книжечку, і нею часто є книжечки Н. Забіли: «Веселі друзі», «Троянові діти», «Під ясним сонцем», «У широкий світ»…
За свій творчий шістдесятилітній шлях поетеса видала понад півтораста книг для дітей! Чимало її творів стали хрестоматійними і нині вивчаються в українській школі. А ще вона здійснила поетичний переспів «Слова о полку Ігоревім». Блискучий переспів, який заслужив високу оцінку і читачів, і фахівців-філологів. Вона першою в Україні була удостоєна премії імені Лесі Українки.
Василь ЛАТАНСЬКИЙ

Наталя ЗАБІЛА

БАРВІНОК

Недавно ще гула метелиця,
Іще лежить в низинах сніг,
А вже барвінку листя стелиться
Зеленим килимом до ніг.
Воно під снігом і під кригою
Всю зиму зелень берегло
І перше стрінуло з відлигою
Весняне сонце і тепло.
Із перемогою і славою
Весна з'являється на світ,
І квітне радістю яскравою
Барвінковий зірчастий цвіт.

КВІТИ

Під віконцями
На сонці
У весняному саду
У земельку,
Як в постельку,
Я насіннячко кладу.
Сонце, смійся!
Дощик, лийся!
Линьте, краплі, до землі,
Щоб на грядах
У зернятах
Кріпли паростки малі.
Прийде літо,
Будуть квіти,
Будуть в мене восени
У віночку на голівці
Чорнобривці
Запашні.

КУЛЬБАБКИ

На леваду я пішла б,
Ціла купа там кульбаб —
Ніби сонечка малі
Посідали на землі.
Я нарвала б тих квіток,
Та сплела б собі вінок,
Щоб і я була в вінку,
Наче квітка на лужку.
Тільки вранці квіти всі
Умиваються в росі,
Росяна травичка —
Змокнуть черевички.

ЯБЛУНЬКА

Навесні, напровесні
В нашому садку
Ми посадим яблуньку,
Гарну та струнку.
Ми маленьку яблуньку
Поливаємо,
Ще й веселу пісеньку
Заспіваємо.
Рости, рости, яблунько,
Підростай!
Квітни, квітни, яблунько,
Розцвітай!
Облітайте, квітоньки
Запашні!
Поспівайте, яблучка
Наливні!
А вітри-розбійники
Грізно заревуть,
Поламають гіллячко,
Білий цвіт зірвуть.
Нічого від яблуньки
Не зостанеться,
І нікому яблучок
Не дістанеться!
Рятувати яблуньку
Біжимо,
Ми її пошкодити
Не дамо!
Геть, вітри-розбійники,
Не шуміть,
Нашу любу яблуньку
Не ломіть!
А зайці-розбійники
З лісу плиг та плиг!
Обгризуть всю яблуньку
З голови до ніг.
Нічого від яблуньки
Не зостанеться,
І нікому яблучок
Не дістанеться!
Рятувати яблуньку
Біжимо,
Ми її пошкодити
Не дамо!
Геть, зайці-розбійники,
Не скачіть,
Нашу любу яблуньку
Не гризіть!
За весною йде до нас
Літо золоте.
Під промінням сонячним
Яблунька росте,
А ми нашу яблуньку
Доглядаємо,
Соковитих яблучок
Дожидаємо.
Росла, росла яблунька,
Підросла.
Квітла-квітла яблунька,
Відцвіла.
Де біліли квітоньки
Навесні —
Вже поспіли яблучка
Наливні.