Платон ВОРОНЬКО

Розповідь про цього талановитого поета можна було б скомпонувати на багатющих фактах і подіях його життя. Народився на Сумщині в бідній селянській сім'ї. З одинадцяти років виховувався в Охтирському дитячому містечку, де вчився в школі, обробляв землю. В роки Другої світової війни був командиром групи мінерів у партизанському з'єднанні Ковпака, потім командував партизанським загоном. Уже тоді писав пісні та вірші, які, видані у вигляді листівок, здобули популярність серед партизанів.
Перша книжка поезій Платона Воронька «Карпатський рейд» вийшла 1944 року, а згодом побачила світ перша книжка віршів для дітей «Три щастя». Відтоді, як з рогу достатку, з'явилось понад півсотні його збірок для малих читачів: «Читаночка», «Ярик-школярик», «Казка про Чугайстра», «Облітав журавель» та інші. Його «дитячі» твори позбавлені дидактики, вимучених повчань, заримованої тріскотняви. В них живе справжня поезія, живе краса життя і слова. Їм властива простота (ні, не спрощеність!) і виразна мелодійність. Тому-то діти їх легко запам'ятовують й охоче декламують.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ

Платон ВОРОНЬКО

ДІДІВ ПОРТРЕТ

Ми ліпили сніжну бабку,
Поки вечір наступив.
А вночі високу шапку
Й вуса іній наліпив.
Підійшов Омелько-дід,
Усміхнувся:
— Все, як слід:
Шапка, вуса, борода,
Ще й чуприна вигляда.
Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зліпили діти!
Вмить зібравсь
Омельків рід:
— Справді, з баби вийшов дід!

КІТ НЕ ЗНАВ

Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.

ОБЛІТАВ ЖУРАВЕЛЬ

Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля? —
Журавель відповідає:
— Краще рідної немає!

ДОНЯ ХОЧЕ СПАТИ
(одна з легендарних Воронькових колискових)

У моєї донi
Оченята соннi,
Рученьки, мов з вати, —
Доня хоче спати.
Нiч прийшла тихенька.
Спи, моя гарненька.

НЕ БУДЬ КОЗОЮ

Іде коза,
Стоїть лоза,
Густа, рясна, зелена.
«Яка краса! —
Кричить коза. —
Ця вся лоза для мене!»
І у кози
Аж дві сльози
На радощах повисли.
Тріщить лоза,
Гризе коза
І всю красу погризла.
І ти, мала,
Що в сад пішла
Ранковою порою,
Не рви квіток,
Не псуй гілок,
Не будь, мала, козою!

ПРО БИЧКА І ЇЖАЧКА

По дорозі біг бичок,
Бачить — лізе їжачок.
Як лизне його бичок,
Поколовся — та в бочок.
Їжачок сміється: «То-то,
Не бери всього до рота!»

КОШЕНЯ

Засмутилось кошеня —
Треба в школу йти щодня.
І прикинулось умить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
— Це хвороба не проста,
Треба різати хвоста.
Кошеня кричить: «Ніколи!
Краще я піду до школи!»

НІКОЛИ НЕ ХВАЛИСЬ

Хвалився кіт, що він убрід
Дніпро перебреде.
Та як пішов —
І не прийшов,
Нема кота ніде.
І ти ніколи не хвались,
Коли не можеш — не берись.

ПОМАГАЙ

Через поле, через гай
Ходить хлопчик Помагай.
Бачить хлопчик: садять сад, —
Він поміг кінчити ряд.
Вмить приніс відро води
І полив аж два ряди.
Рій із пасіки пішов —
Помагай роя знайшов.
Обходивши луг і ліс,
Він в село його приніс.
За селом копали став, —
Помагай візок дістав.
Цілий день возив пісок,
Аж вищав його візок,
Помагай у труді
Знають літні й молоді.
Ось і ти часу не гай,
Будь, як хлопчик Помагай!