Володимир ЛУЧУК

Він народився 1934 року в селі Матче на Холмщині (тепер Польща) в сім'ї хлібороба. Згодом разом з батьками переїхав в Україну. Тут, на Волині, закінчив у селі Доросинях сім класів, а в місті Рожищі — десятирічку. Вивчав слов'янську філологію у Львівському університеті, далі вдосконалював свої знання в аспірантурі цього навчального закладу. Трудився в молодіжній пресі, старшим редактором поезії журналу «Жовтень» (нині «Дзвін»).
В. Лучук — автор кількох талановитих поетичних збірок, зокрема, «Довір'я», «Осоння», «Полум'я мене овіює». 1962 року видає першу книжку віршів для дітей «Уставати рано треба». Відтоді світ побачили понад 10 його збірок, адресованих малим читачам, а також перекладені ним дитячі вірші серболужицьких поетів «Ластівка з Лужиці». Глибокий ліризм, сміливість у художньому конструюванні образів, переосмислення фольклорних тропів і надання їм нових форм і кольорів — прикметні ознаки його творчості, навіяні чарами Країни Дитинства.
Василь Латанський с. Пруди, Совєтський район в Криму

Володимир ЛУЧУК

УСТАВАТИ РАНО ТРЕБА

Рано-вранці крізь віконце
Зазирнуло в хату сонце.
Я збудив Марійку знову
На зарядку на ранкову.
Вже Марійка учениця —
Довго спати не годиться.
Усміхнулось сонце з неба:
— Уставати рано треба!

КЛЕНОВИЙ ВИРІЙ

Летіли птахи зелені,
Сіли спочити на клені.
По десять птахів
На кожну вітку.
Сіли весною,
Сидять улітку.
А прийде осінь —
Запалить крони.
Птахи зелені
Стануть червоними.
Зірвуться з віток
У мжичці сірій —
Полинуть з вітром
В кленовий вирій.

СІЛА ХМАРА НА КОНЯ

Сіла хмара на коня:
хмара хмару доганя.
Вітер збоку як набіг
збив коня відразу з ніг.
Випустила хмара віжки
і пішла за обрій пішки.

НАД КУЩЕМ ЛІТАЄ ХРУЩ

На подвір'ї зелен кущ.
Над кущем літає хрущ.
Ми прибігли до куща.
Над кущем нема хруща.

ОЗЕРО-БУЛЬДОЗЕРО

У долині лине гук —
То склика мурашок жук:
— Треба озеро копати,
У воді — дітей купати,
Бо замурзаних дітей
Забирає Бармалей!
У долині з дня до ночі
Чути вигуки робочі,
Скрип коліс і дзвін лопат,
Та не йде робота влад...
Без машин робити важко.
Клич бульдозера, мурашко!
Ніч до ранку без упину
Рив і рив бульдозер глину.
А йому, що мали сили,
Гарно блищики світили.
Павучки і сто цикад
Вранці вийшли на парад.
І мурашки, і жуки
Заквітчались у вінки...
Але ніде правди діти —
Там найбільш раділи діти,
І назвали озеро —
Озеро-бульдозеро!

СКОРОМОВКИ

МИШКА, МИСКА І МИШКО

Прибігла мишка до Мишка:
— Позич горіхів півмішка! —
Мишко всміхається до мишки:
— А принеси медку півмиски!

ЛЕТІЛА СОВА

Летіла сова,
Торохтіла слова:
— Чи сон це, чи слон це,
А може, і сонце?

Грізно грима грім

Грізно грима грім горою,
Гонить гомін градобою.
Гнеться груш гнучке гілля.
Гонить гуси Гнат: — Гиля!

СУМНО СОМОВІ САМОМУ

Сидьма сом сам сидів.
Самого сома сум схопив.
Сім сусідів скликав сом:
Сміх і співи за столом!

До змісту ВІРШІ НАШОГО ДИТИНСТВА