Анатолій КАМІНЧУК

Була тоді люта повоєнна зима. Одного разу мама принесла синові Толі кольорові олівці та білий папір. Вікна замурували рясна морозна папороть, величаві пальми. Хлопчина взявся малювати ті дива, та, на жаль, у нього нічого не виходило. Аж раптом під промінням уранішнього сонця почали вигравати на шибках сонячні зайчики. І ніби самі по собі зродилися в нього віршовані рядочки про те, як «зайчики» принесли весну...
Народився Анатолій Семенович Камінчук 1939 року в Києві. А дитинство його та юність минули на київському Поліссі, неподалік від річки Здвиж. Там, у селі Луб'янці, він закінчив десятирічку, згодом — факультет філології Київського університету, вчителював, був на видавничій роботі. З-поміж «дорослих» поетичних збірок видав кілька для дітей: «Ластівка» (1972), «Равлик-Павлик» (1974), «Веселе полювання» (1982) та інші. Не забуваючи, для кого пише, А. Камінчук безпосередньо «розмовляє» з дітьми, уміє живописати словом, що, як відомо, їх приваблює, викликаючи зворотний зв'язок. У його віршах, написаних, здавалося б, на збиті, не нові теми, натрапляємо на оригінальну, свіжу образність.

БАТЬКІВЩИНА

Он повзе мурашка,
Ось хлюпоче річка.
Не зривай ромашку,
Не топчи травичку.
В зелені діброва,
В китицях ліщина.
Глянь, яка чудова
Наша Україна.

РІДНЕ СЛОВО

Барвінково, волошково
В небі світиться зоря.
Починаймо рідне слово
Зі сторінки «Кобзаря».
Рідне слово любить ненька
І співає: «Люлі-лю».
Так любив його Шевченко
Так і я його люблю.

ЛІСНИК

Дід лісник по лісі ходить:
Чи ніхто дерев не шкодить.
Як живуть пташки і звірі,
Хто збирається у вирій.
Хто на зиму робить хатку,
Хто виходить на зарядку,
А хто спати довго звик, –
Бачить все дідусь лісник.

БАБИНІ КВІТИ

У бабці Олі
Квітів доволі.
Пишні троянди
Біля веранди.
Коло криниці
Рясні чорнобривці.
Там, де стежини,
Айстри й жоржини.
Скрізь біля хати –
Пахощі м'яти.
Гарні, як діти,
Бабині квіти.

КРИНИЦЯ

За селом криницю
Викопав дідусь.
Там шумить пшениця,
Колос хилить вус.
Люди з поля йдуть,
Перепочивають.
Там водицю п'ють,
Дідуся згадають.

ДЕ ХОДИВ ЖУРАВЕЛЬ

Де ступив чорногуз,
Там великий гарбуз.
Де ходив журавель,
Там зелений щавель.
Де лисиці бродили,
Там лисички вродили.
Там, де вовчики живуть,
Вовчі ягоди ростуть.
А де зайчик біг — не пусто,
Всюди заяча капуста.

СМІХОТА

Кіт пита у кота:
— Що таке сміхота? —
Кіт коту відповіда:
— Штука ця не проста.
Це коли у кота
Мишки вкрадуть хвоста!

Скоромовки

КРІП

Прокіп сіяв кріп.
Нащо Прокопу
Стільки кропу?
Каже Прокіп:
— Для борщику кріп.
Маю десяток
Прокопеняток.

МЛИН

У ставочку лин
Зробив собі млин.
Меле день при дні
Воду на млині.

До змісту ВІРШІ НАШОГО ДИТИНСТВА