Микола ПЕТРЕНКО

Один з найстаріших сучасних українських письменників. Народився 6 листопада 1925 року в містечку Лохвиця в сім'ї робітника. Саме на вулиці, де і понині височіє пам'ятник Г. Сковороді. Тож під незримим покровом великого земляка вирушив у життєву, а відтак і творчу дорогу. Пережив Голодомор і відразу за ним — війну, окупацію, німецьку і радянську каторги. За участь у підпільній групі гітлерівці заарештували хлоця і кинули разом із сестрою Настею в концтабір Бухенвальд. Сестра там і загинула. А потім були фільтраційні і трудові радянські табори.
Автор ста книг — поезія, проза, п'єси, пісні, твори для дітей. Спостерігаючи за життям малечі, він записує їхні кумедні вислови, цікаві випадки з їхньої поведінки, а далі й сам заходиться писати для них вірші, загадки, оповідки...
Лауреат кільканадцятьох літературних премій, українських і міжнародних. Живе у Львові.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ
с. Пруди в Криму

Микола ПЕТРЕНКО

ЗАГАДКИ

ВУСАТА СІМЕЙКА

Викохав наш батько вуса —
На півметра в боки в'ються!
Випливає з-під коряги —
Скільки шику та поваги!
А за ним його хлоп'ята —
Ціла гвардія вусата!
Крутять вуса залюбки
Наші діти-малюки!
Батько гляне, вуса смикне,
Задоволено кахикне:
— От герої в нашій хаті —
Всі ж бо змалечку вусаті!
(Соми)

СПЛЮХИ

Проясніло небо скраю:
Сходить сонце із-за гаю.
Час би всім птахам вставати,
А ось ці — лягають спати.
Сплять спокійно аж до ночі,
А вночі літать охочі!
(Сови)

ЙШОВ КОВАЛЬ ІЗ БАЗАРУ

Йшов коваль із базару,
Ніс коробочку жару.
Йти далеко додому,
Страшно в полі самому.
Ще якраз на ту пору
Сіло й сонце за гору.
Стало в полі темніти.
Щоб ще вовка не стріти!
Йшов коваль і крутився,
За стовпець зачепився.
Впав на груддя: «Ой, гину!»
Та й впустив коробчину.
І в ту ж мить з коробчини
Розлетілись жарини.
І усі до останку
Висли в небі до ранку...
(Місяць і зорі)

СРІБНИЙ МІСТ

Щоб не їхати в об'їзд —
Богатир будує міст.
Міст на славу, на хвалу
Через пінисту Сулу!
— Можна їхать, козаки! —
Сурмить вітер з-за ріки.
Та зима майнула вскач —
Стало сонце, мов калач.
Так, на щастя, припекло,
Що моста — як не було!
Богатир з досади втік:
— Повернуся через рік!
(Мороз)