Вадим КРИЩЕНКО

Народився Вадим Дмитрович Крищенко 1 квітня 1935 року в Житомирі, де промайнуло дитинство, шкільні роки. А любов'ю до слова, зокрема й поетичного, освятили його батьки-вчителі. Ця любов привела на знаменитий факультет журналістики Київського державного університету, звідки вийшла ціла плеяда відомих поетів і прозаїків. Не оминула Муза і талановитого хлопця з Полісся.
Перша поетична збірка В. Крищенка «Тепла прорість» (назва оригінальна й символічна: після виходу первістка згодом на його літературній ниві «проросте» три десятки збірок) побачила світ 1963 року, а перша книжечка для дітей «Паперові човники» — 1972 року. Відтоді вийшли такі книжки віршів для малого читача, як «Сонячне яблучко» (1973), «Ласкаві промінці» (1975), «Наш дім» (1981) та інші, а також нарис «У містечку чудес» про Виставку досягнень народного господарства України, де поет тривалий час був відповідальним секретарем Головного комітету виставки.
В. Крищенко — заслужений діяч мистецтв України, народний артист України, кавалер ордена «За заслуги» I, II, III ступенів. Автор багатьох популярних пісень (понад 300!). Найвідоміші — «Хай щастить вам, добрі люди», «Родина», «Молитва», «Білі нарциси», «Берег любові», «Отчий край», «Гей ви, козаченьки» та ін. І ось на цьому популярному, заслуженому, дорослому тлі — такі чудові вірші для дітей!

Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
вчитель і письменник
с. Пруди в Криму

Вадим КРИЩЕНКО

СОНЯЧНЕ ЯБЛУЧКО

Медом яблучко налите
Примостилось на гіллі.
По садочку ходить літо
У солом'янім брилі.
Літо яблука зриває
І підносить дітлахам.
Гарну пісеньку співає:
— Цьому дам, і тому дам…
Для моїх малят хороших
Подарую цілий кошик.
Покуштуйте, любі діти,
Подаруночок від літа.

РОСЯНИСТЕ ПОЛЕ

Росянисте полечко,
Наче сонцем шито.
Перша нитка — буряки,
Друга нитка — жито.
Заплелись у пошиття
Кольори найкращі.
Хто ж це поле вишивав?
Руки роботящі.

ЧЕПУРУХА

Наша доня — чепуруха —
Миє шийку, миє вуха,
Миє руки, миє ніжки,
Як лягає спати в ліжко.
Та іще гарненько очі
Миє — аж блищать вони,
Щоб приходили щоночі
Голубі чистенькі сни.

НЕ РОЗІБРАВСЯ

Хлопчик Петрик
Насмішив усіх,
Сплутав знов
Морозиво і сніг.
Бо на сніг,
Який встелив наш двір,
Він сказав:
Морозяний пломбір.
Сніжку взяв
І майже всеньку з'їв.
Далі що?
Спитайте лікарів.

ВИШИВАНКА

Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
— На, вдягай, синочку!
В нитці — сонце золоте,
Пелюстки — багряні.
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.

ХОРОБРИЙ ПЕТРУСЬ

Всім казав малий Петрусь:
— Я нікого не боюсь.
Не страшний мені
ведмідь —
Хоч у хату приведіть!
Не боюся вовка й лева,
Що сховались за дерева.
Лише трішки страшнувато
Спать, коли немає тата.