Леонід ГЛІБОВ

Відомий насамперед як автор блискучих самобутніх байок (їх всього 107, зокрема, хрестоматійні «Вовк та Ягня», «Щука») та ліричних віршів для дорослих (один з них — «Журба»» став народною піснею), Леонід Іванович Глібов в останні роки земного буття написав цілу низку цікавих творів для дітей — поезій, загадок, акровіршів. А народився письменник 5 березня 1827 року в селі Веселий Поділ, що на Полтавщині. Великий Шевченко тоді ще був Тарасиком і, як читаємо у вірші «Мені тринадцятий минало», «пас ягнята за селом». У рік виходу у світ «Кобзаря» минало тринадцять і Глібову, в нього пробуджувався хист до літературної творчості. Все життя учителював, тож добре знав психологію дитини. Помер 1893 року в Чернігові.
У дитячій літературі Глібов залишив помітний слід. Його називали і донині називають улюбленцем дітвори за прості і дохідливі, щирі і безпосередні поетичні загадки і акровірші, які вчать розуміти природу рідного краю і шанувати людей! Загадки написані від імені дідуся Кенира, що веде з юним читачем довірливу розмову. Пам’ятається, без цих творів у не такі вже й давні часи не обходились жодні читанки і підручники для учнів молодшого і середнього віку. А колоритний алегоричний вірш «Квіткове весілля» діти розігрували за ролями.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
вчитель української мови та літератури, письменник
с. Пруди Совєтського району в Криму

Леонід ГЛІБОВ

«КВІТКОВЕ ВЕСІЛЛЯ»
Алегоричний жарт

У вишневому садочку,
Під вербою, в холодочку,
Щоб лихо прогнать,
І щоб долю звеселити,
Заходились наші квіти
Весілля гулять.
Не було б таких новинок,
Та хрещатенький Барвінок
Усіх здивував —
Він Фіалочку блакитну,
Наче панночку тендітну,
За себе узяв.
Посередині в таночку,
У зеленому віночку,
Танцює Будяк.
Кругом свашки, і сусідки,
І Фасолі, і Нагідки,
І між ними Мак.
Наче справжнії музики,
Грають Півні та Індики,
Деренчить Гусак.
А Будяк всіх потішає,
Підморгне і примовляє:
«Отак, квіти, так!
Танцювала риба з раком,
А морковця з пастернаком,
Та не краще нас!
Нуте ж швидко, шпарко, квіти,
Молодих повеселити —
Один тому час!
Ой козаче молоденький,
Наш Барвінку зелененький,
Потіш Будяка,
І у парі з молодою
Між своєю перезвою
Утніть тропака!
Нехай гляне Редька в дірку,
Переверне долю гірку
Догори хвостом
І музиченьку почує,
Потанцює, пожартує
З товстим Будяком.
Тільки й щастя, тільки й жити,
Покіль буде сонце гріти, —
Пов’янем колись!
Як там буде — знає доля,
А ще покіль наша воля,
Гуляй, не журись!»
Де взялись Чижі й Синиці,
Прищебечують музиці,
Ще пристав і Шпак.
Будяк скаче, не вгаває,
Підморгне і промовляє:
«Отак, квіти, так!»

 

Акровірші-загадки

ХТО ВОНА?

Лиха зима сховається,
А сонечко прогляне,
Сніжок води злякається,
Тихенько тануть стане, —
І здалеку бистресенько
Вона до нас прибуде,
Кому-кому любесенько,
А діткам більше буде.

 

ЩО ЗАШКВАРЧИТЬ

Колись давно і десь далеко
Один ледаченький козак
Весь вік прожив, як кажуть, легко,
Бо добре жити так.
Аж і йому поталанило,
Свиня навчила, як робить;
«Клади на сковородку діло:
А потім їж, як зашкварчить».

 

ЩО ЗА ПТИЦЯ?

Між людьми, як пташка, в’ється,
У людей і їсть, і п’є;
Ходить старець, просить, гнеться,
А у неї всюди є.

 

ХТО РОЗМОВЛЯЄ?

«Ой я бідна удовиця, —
Стала хникать жалібниця, —
Он калина, — їй не так!
Кажуть, пісні їй складають,
А про мене забувають,
І ніхто ніде ніяк!..»
«Стій лиш! Слава не брехуха, —
Обізвалась джеркотуха, —
Розбирає, що і як!
От я славі догодила,
Кашку діточкам варила,
А тобі не вдасться так».