Ганна ЧУБАЧ
ЗАГАДКИ
Від А до Я - перша книжечка моя
Метелик №1
1
На городі він стоїть.
Видивляє білий світ.
І стрункий, і гожий,
І на сонце схожий.
2
Хоч не ловить
В морі рибку,
Та весь час
Майструє сітку.
Щоб була міцнішою,
У куточку вішає.
3
І поважним ходить паном,
І суперників не любить,
Сяде вранці на паркані -
Все село піснями будить.
4
Як холодний,
Грітись просять.
Як гарячий,
Його ноcять.
Має ніс, не має рота.
Кипятить - його робота.
5
А ця пані дуже дивна:
Для людей уміє шити,
А сама по всіх тканинах
Любить голою ходити.
6
Ці малесенькі кульбабки
Червоненькі мають лапки.
По городі бігають.
І пшоном обідають.
7
А у нашої Марусі
Довгий хвіст, тоненькі вуса.
Лапкою вмивається.
"Мур, мур, мур!" - вітається.
8
Покривлюсь - перекривляє.
Зажмурюсь - мене немає.
Дуже сильне, дуже зряче.
А само себе - не бачить.
9
Помаленьку, наче хворе,
Щось повзе собі до моря.
Ноги - панцир накриває.
Хвіст сховало, мов немає.
10
Два кружечки, два ножі.
Прошу: пальчик бережи!
Вирізай малюнок вправно,
Бо вони тебе поранять.
11
А цей звір - великий пан.
Він завжди гуляє сам.
У калюжі спати ліг.
А на носі в нього - ріг.
12
Народився під дубком.
І накрив себе листком.
Щоб його тобі знайти,
Треба довго лісом йти.
13
Із колючками клубок
Закотився під дубок.
Якби не колючки,
Я би взяв на ручки.
14
Пробіжить через дорогу,
І тремтить од страху свого.
Сяде спинкою на хвіст -
І смачну морквинку їсть.
15
Знає шафа і стіна,
І моя сусідка:
Через ящик, як з вікна,
Світ далекий видко.
16
Ти повинен, друже, знати:
Хто в калюжі любить спати.
У неї на пузику
В два рядочки гудзики.
17
Шаруділо, шаруділо -
Показатись не хотіло.
Будеш довго шарудіти,
Погукають кицю діти.
18
Хоч нема у нього рук,
Та він дзьобом:
"Стук! Стук! Стук!"
Може нас лякає?
Може щось шукає?
19
Дерев'яні хлопці
У малій коробці
Полягали спати.
Не треба чіпати!
Бо вони, як граються,
То вогнем займаються.
20
Знаю, знаю, ти не знаєш:
Ким корова буває.
А ще знаю, ти не знаєш:
Ким конячка буває.
21
Цей дідок із бородою
Дуже гордий сам собою.
У мішечку грубому
Носить те, що любимо.