Право на незалежнiсть — iндивiдуальну й нацiональну — найсвятiше для козака. Його обов'язок — першим виступити за свободу України. За будь-яких обставин козак не повинен миритися iз втратою незалежностi України.

Козак не вiдмовить тому, хто просить у нього захисту вiд злочинця, ґвалтiвника, бешкетника, порушника громадського спокою.

Козак дарма не ризикує й навмисно смертi не шукає, та коли вона неминуча — зустрiчає її мужньо.

Боягузу, зраднику немає мiсця серед козакiв.

Козак — людина православна, шанує християнську церкву та її священнослужителiв. Вiротерпимiсть — козацька риса. Шануючи свою вiру, козак не дозволяє собi зневажати iншi вiрування. Для козакiв немає хороших або поганих народiв, є тiльки друзi або вороги козацької свободи й української незалежностi.

Козак козаку — рiдний брат, йому вiн допомагає i в скрутну годину, i в мить небезпеки. Особиста честь i гiднiсть для козака — понад страх смертi. Захищаючи свою честь, вiн не має права дозволяти собi брудну лайку та протиправнi дiї. Козак не пiддається провокацiям, а вiдповiдає на образу у правовiй формi.

Як вiльна людина, козак може мати будь-якi особистi переконання, в тому числi полiтичнi, одначе воля товариства для нього — свята. Думку свою висловлює вiдверто, а старшинi кориться без заперечень.

Усе своє життя козак присвячує духовному поступу, самовдосконаленню, пiзнанню свiту, поважає науки, мистецтво, ремесла, прагне стати людиною обiзнаною, широко ерудованою, майстром обраної справи, добрим i мудрим порадником. Козак — щирий захисник iсторико-культурної спадщини України i навколишнього середовища. Вiн лицар духу i честi. Поважати козацьку старовину, працювати в iм'я вiдродження України — його обов'язок. Вiн той, хто з дитинства не сприймає зверхностi над собою.

Козак — людина щира, вiдкритого серця, думок не приховує. Вiн позбавлений почуття помсти. Двоєдушнiсть, пiдступнiсть — неприпустимi в козацькому середовищi.

Нечеснiсть, грабiжництво, здирство, лихварство несумiснi iз званням козака. Козак зобов'язаний гiдно поводитися, вести здоровий спосiб життя, уникати спокус.

Цікаві факти про козаків

Козаком міг стати будь-хто із бажаючих, якщо він:
• вільна і незалежна людина;
• сповідує православну віру;
• говорить українською мовою;
• пройшов військове навчання.

Козаки на Січі знаходили побратимів, за яких ладні були віддати життя. Подейкують, що був у них навіть особливий ритуал, під час якого воїни обмінювались власними натільними хрестами. Це означало вірність товаришів один одному.

Закони на Січі були досить суворими. За крадіжку чи вбивство одного з побратимів козак платив життям: його могли поховати живцем разом з небіжчиком або бити кийками, що часто теж закінчувалось смертю.

Були серед козаків особливі хлопці, яких звали характерниками. Вважалось, що походять вони від древніх язичницьких волхвів, які володіли таємними знаннями, вміли пророкувати майбутнє. Про характерників казали, що їх «ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали», і що вони «могли відкривати без ключів замки, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе, перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників – на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств»…

Козаки користувались не тільки власними знаннями, а й запозичували бойові прийоми в інших народів. На Січі жили не лише українці, а й представники близько 20 різних національностей: росіяни, поляки, молдавани, білоруси та ін. Окрім того, самі козаки часто подорожували світом, знайомились з культурою та звичаями інших країн.

Звичною річчю для козацького раціону була жуйка. Тільки це була природна жуйка: бджолиний віск, клеї з патьоків вишні, горобини, диких груш і яблунь.

Що стосується характерної зачіски українських лицарів, то існують декілька легенд. За однією із них козаки вважали себе надто грішними для раю. Тому, коли вони потраплять у пекло, Бог може змилуватись над ними і витягнути за чуба.

Курені запорожців були завжди відкриті. Мандрівник чи перехожий міг зайти туди, погостювати, попоїсти і рушити далі в дорогу. І це навіть якщо господаря немає вдома. Однак існувало суворе правило, з куреня нічого не виносити, а інакше – покарання. А як хтось знайде якусь річ на Січі, прив’язував її до високого стовпа. Як за три дні власник не знайдеться, то річ переходила у володіння того, хто її знайшов.

Подейкують, що козаки добрались і до Америки. Джон Сміт, один із засновників першого британського поселення на американському континенті, трохи раніше брав участь у католицькій боротьбі проти татар та турків. Під час одного з боїв він потрапив у полон, звідки його врятували козаки. Згодом він гостював на Січі, а потім повернувся до Англії, куди запросив і запорожців. Якраз у цей час британці вирішили заснувати першу колонію в Америці. Кажуть, Джон Сміт вирушив у подорож, прихопивши із собою кілька козаків, які виявили бажання.

КОЗАЦЬКІ ПРИКАЗКИ, ПРИСЛІВ'Я

Без гетьмана військо гине.

Бог не без милості, козак не без долі.

Гетьман знає, що в нас нічого немає.

Де байрак, там і козак.

Де козак, там і слава.

Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.

До булави треба голови.

Добрий козак баче, де отаман скаче.

Дожились козаки — нема ні хліба, ні габаки.

Звання козацьке, а життя собацьке.

Зроду-віку козак не був і не буде катом!

Козак з біди не заплаче.

Козак з бідою, як риба з водою.

Козак оженився, наче упився.

Козак у дорозі, а надія в Бозі.

Козак хороший, та нема грошей.

Козаки, як діти: хоч багато — поїдять, хоч трохи — наїдяться.

Козацькому роду нема переводу.

Місяць — козаче сонце.

На козаку й рогожа пригожа.

Не той козак, що поборов, а той, що відвернувся.

Не усе ж то козак, що списа має.

Птиця з птицею не наб'ється, а козак з дівчиною не наживеться (мусить покинути).

«Пугу! Пугу!» — «Козак з Лугу»

Січ — мати, а Великий Луг — батько.

Сніп з бородою, а козак з молодою.

Степ та воля — козацька доля.

Терпи, козаче, горе — будеш пити мед.

Терпи, козаче, отаманом будеш.

Терпи, хлопче, козаком будеш.

Хіба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?

Хто любить піч, тому ворог Січ.

«Чим грішен?» — «Малим родився, п'яним умер, нічого не знаю...» — «Іди, душа, в рай!» (Про запорожця).

Якби хліб та одежа, то козак і вмер би лежа.