Заповiдi козака

  • Право на незалежнiсть — iндивiдуальну й нацiональну — найсвятiше для козака. Його обов'язок — першим виступити за свободу України. За будь-яких обставин козак не повинен миритися iз втратою незалежностi України.

  • Козак не вiдмовить тому, хто просить у нього захисту вiд злочинця, ґвалтiвника, бешкетника, порушника громадського спокою.

  • Козак дарма не ризикує й навмисно смертi не шукає, та коли вона неминуча — зустрiчає її мужньо.

  • Боягузу, зраднику немає мiсця серед козакiв.

  • Козак — людина православна, шанує християнську церкву та її священнослужителiв. Вiротерпимiсть — козацька риса. Шануючи свою вiру, козак не дозволяє собi зневажати iншi вiрування. Для козакiв немає хороших або поганих народiв, є тiльки друзi або вороги козацької свободи й української незалежностi.

  • Козак козаку — рiдний брат, йому вiн допомагає i в скрутну годину, i в мить небезпеки. Особиста честь i гiднiсть для козака — понад страх смертi. Захищаючи свою честь, вiн не має права дозволяти собi брудну лайку та протиправнi дiї. Козак не пiддається провокацiям, а вiдповiдає на образу у правовiй формi.

  • Як вiльна людина, козак може мати будь-якi особистi переконання, в тому числi полiтичнi, одначе воля товариства для нього — свята. Думку свою висловлює вiдверто, а старшинi кориться без заперечень.

  • Усе своє життя козак присвячує духовному поступу, самовдосконаленню, пiзнанню свiту, поважає науки, мистецтво, ремесла, прагне стати людиною обiзнаною, широко ерудованою, майстром обраної справи, добрим i мудрим порадником. Козак — щирий захисник iсторико-культурної спадщини України i навколишнього середовища. Вiн лицар духу i честi. Поважати козацьку старовину, працювати в iм'я вiдродження України — його обов'язок. Вiн той, хто з дитинства не сприймає зверхностi над собою.

  • Козак — людина щира, вiдкритого серця, думок не приховує. Вiн позбавлений почуття помсти. Двоєдушнiсть, пiдступнiсть — неприпустимi в козацькому середовищi.

  • Нечеснiсть, грабiжництво, здирство, лихварство несумiснi iз званням козака. Козак зобов'язаний гiдно поводитися, вести здоровий спосiб життя, уникати спокус.

    КОЗАЦЬКІ ПРИКАЗКИ, ПРИСЛІВ'Я

    Без гетьмана військо гине.

    Бог не без милості, козак не без долі.

    Гетьман знає, що в нас нічого немає.

    Де байрак, там і козак.

    Де козак, там і слава.

    Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.

    До булави треба голови.

    Добрий козак баче, де отаман скаче.

    Дожились козаки — нема ні хліба, ні габаки.

    Звання козацьке, а життя собацьке.

    Зроду-віку козак не був і не буде катом!

    Козак з біди не заплаче.

    Козак з бідою, як риба з водою.

    Козак оженився, наче упився.

    Козак у дорозі, а надія в Бозі.

    Козак хороший, та нема грошей.

    Козаки, як діти: хоч багато — поїдять, хоч трохи — наїдяться.

    Козацькому роду нема переводу.

    Місяць — козаче сонце.

    На козаку й рогожа пригожа.

    Не той козак, що поборов, а той, що відвернувся.

    Не усе ж то козак, що списа має.

    Птиця з птицею не наб'ється, а козак з дівчиною не наживеться (мусить покинути).

    «Пугу! Пугу!» — «Козак з Лугу»

    Січ — мати, а Великий Луг — батько.

    Сніп з бородою, а козак з молодою.

    Степ та воля — козацька доля.

    Терпи, козаче, горе — будеш пити мед.

    Терпи, козаче, отаманом будеш.

    Терпи, хлопче, козаком будеш.

    Хіба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?

    Хто любить піч, тому ворог Січ.

    «Чим грішен?» — «Малим родився, п'яним умер, нічого не знаю...» — «Іди, душа, в рай!» (Про запорожця).

    Якби хліб та одежа, то козак і вмер би лежа.

  • "Весела Абетка" - складова великого сайту "Українське життя в Севастополі".
    Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.