ЗАГАДКИ-2

Два брати у воду дивляться, а повік не зійдуться.
/Береги/

Два брати рідні: одного всі бачать, але не чують, другого всякий чує, але не бачить.
/Блискавка і грім/

Не вода і не суша, на човні не пропливеш і ногами не підеш. /Болото/

Срібний кинджал хвильку в хаті полежав і зовсім розтав. /Бурулька/

Червоне коромисло через річку повисло.
/Веселка/

Без пилки, без сокири, а мости будує.
/Мороз/

Батько високий, мати низька, син заклопотаний, дочка прудка.
/Небо, земля, вогонь, вода/

Червоний клубок по голубій хустині качається, людям усміхається.
/Сонце і небо/

Лежить Гася, простяглася, як устане — неба дістане.
/Дорога/

Їхав пан, у воду впав, сам не замочився, а води побільшало. /Дощ/

Куди ступиш — всюди маєш, хоч не бачиш, а вживаєш. /Повітря/

Зайде в дім — не виженеш дрючком, прийде час — сам вийде. /Сонячний промінь/

Крутиться, вертиться, берега держиться.
/Річка/

Одно біжить, друге лежить, а третє нахиляється.
/Річка, берег, верба/

Вночі спить на землі, а вранці тікає.
/Роса/

Зоря-зоряниця, молода дівиця, гуляти ходила, сльозу зронила, місяць бачив — не підняв, сонце побачило — підняло.
/Роса/

Сидить півень на вербі, спустив крила до землі.
/ Дощова хмара/

Коло носа в'ється — в руки не дається.
/Запах/

Мене ріжуть, мене б'ють, я не злюсь, стаю добрішою.
/Земля/

В синім небі світлячки —
не дістать до них рукою,
а найбільший, світлячок
зігнувсь, як черв'ячок.
/Зорі і місяць/

Ні в вогні не горить, ні в воді не тоне.
/Крига/

Чорне сукно лізе в вікно.
/Ніч/

Крил не має, скрізь літає та ще й куряву здіймає.
/Вітер/

Жувати не жую, а все поїдаю, все тільки їм, а з голоду помираю.
/Вогонь/

Мати сина народила, а син матір.
/Вода і лід/

Одне каже — побіжімо, друге каже — полежімо, третє каже — похитаймось.
/Вода, земля, очерет/

Біг кінь через Дунай глибокий, як упав — заіржав, увесь світ задрижав.
/Грім/

У воді росте, у воді кохається, у воду впаде — води злякається.
/Сіль/

Зірка сніжно-біла на рукав мені злетіла, поки ніс її сюди, стала краплею води.
/Сніг/

Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає.
/Сонце/

Стоїть корито, повне води налито.
/Ставок/

Хоч поруч іде, а сліду не залишає.
/Тінь/

Сивий кінь на весь світ заліг.
/Туман/

Летить орлиця по синьому небу, крила розкрила, сонце закрила.
/Хмара/

Ввечері вмирає, а зранку оживає.
/День/

Чорна корова всіх поборола. Білий віл всіх підвів.
/День і ніч/

Без рук, без ніг, а хату пробіг.
/Дим/

Уночі літає, вогнем миготить, а диму немає
/Світлячок/

Я веселенький звірок, плиг з ялинки на дубок.
/Білка/

Біла латка, чорна латка — по дереву скаче.
/Сорока/

Швець — не швець, кравець — не кравець, тримає в роті щетинку, а в руках ножиці.
/Рак/

Є голова, та нема волосся, е очі, та немає брів, є крила, та не літає, в холоді не мерзне, спеки не боїться.
/Риба/

Їхала пані в срібному жупані, як уїхала в сад, не вернулась назад.
/Риба і ятір/

Ой кину я не палицю, я зловлю не га-лицю, обскубу не пір'я, з'їм не м'ясо.
/Вудка і риба/

Має пір'я, та не літає, ніг не має, а не здоженеш.
/Риба/

Сидить дівка у темниці, шиє очіпок без ниток.
/Павук/

Дуже товсті ноги маю, ледве їх переставляю, сам високий я на зріст, замість рота в мене хвіст.
/Слон/

Собою не птиця, співати не співа, а хто до хазяїна йде — знати дає.
/Собака/

Хто на собі свій будинок носить?
/Слимак/

Уночі гуляє, а вдень спочиває, має круглі очі, бачить серед ночі.
/Сова/

З бородою, а не мужик, з рогами, а не бик, з пухом, а не птах, лико дере, а личаків не плете
/Цап/

А в нашого дядька курей грядка, та всі білі.
/Зуби/

Двоє дивляться, одно говорить, а двоє слухає.
/Очі, вуха, язик/

У двох матерів по п'ять синів, і всім одне ім'я.
/Пальці на руках/

Не вогонь, а обпікає.
/Кропива/

Білі зуби маю, та усі ховаю, довгі коси маю, та не заплітаю. /Кукурудза/

Під землею вогонь горить, а зверху видно.
/Морква/

Висить відерце, а в відерці серце.
/Горіх/

Стоїть при дорозі на одній нозі і шапочку має, та нікого не вітає.
/Гриб/

Влітку в шубі, а взимку голе. Навесні веселить, влітку холодить, восени годує, взимку гріє.
/Дерево/

І не дівка, а черевоні стрічки носить.
/Калина/

Була дитиною — не знала пелюшок, а старою стала — сто пелюшок мала.
Вузлата, листата, а росте головата, на одній нозі стоїть, сто сорочок на ній.
/Капуста/

Біле — не сніг, зелене — не луг, кучеряве — не людина. /Береза/

Червоний колір, а винний смак, кам'яне сердце, чому то так? /Вишня/

Без вікон, без дверей, повна хата людей.
/Диня/

Зелене, а не дуб, кругле, а не місяць, з хвостиком, а не миша. /Кавун/

Не кінь, не віл, а прив'язаний.
/Гарбуз/

Повна хата горобців, та нікуди вилетіти.
/Огірок/