Леся ВОЗНЮК
ЗАГАДКИ

Світ неживої природи

Нежива природа

Попід дах серед зими
всілись білі кажани.
І донизу головою
продрімали до весни. (Бурульки)

По два боки від ріки
стоять браття-близнюки.
Кожен бачить свого брата,
годі лиш його обняти. (Береги)

В’ється, плине річечка,
як срібляста стрічечка.
Починалась річка ця
із малого … (джерельця).

Хмаркою у небі мчить,
ллється, плине і біжить.
На ставку в зимову пору
може стати склом прозорим. (Вода)

Солов’їними гаями
відшуміло літо.
Вже холодними дощами
землю оповито.
У імлі сріблясто-сірій
журавлі летять у ... (вирій).

У дорогу вирушаю,
щоб дістатись небокраю.
Я за ним, він — утікати,
не дається наздогнати. (Горизонт)

Як тріщить мороз надворі —
стрічка в’ється стрімко вгору.
Як мороз відступить трішки,
то постелиться під ніжки. (Дим)

Мене різали, топтали,
і товкли, й перевертали.
Мужньо я усе стерпіла,
врожаями відплатила. (Земля)

Не побачиш його оком,
не торкнешся ненароком,
ані вухом не почуєш,
лише носом ти відчуєш. (Запах)

В темнім небі пролітала,
вогняним хвостом махала.
Не жар-птиця, не ракета,
називається … (комета).

Вдень він спить, вночі — мандрує,
сяйво ніжне нам дарує.
Уночі у тихій річці
любить плескатись в водичці. (Місяць)

Темно-синє полотно,
золоте на нім зерно.
Сплять у ліжечках малята,
їм підморгують зернята. (Небо і зорі)

Поміж луг, поміж вербички
повилась блакитна стрічка.
Щось наспівує тихенько
і біжить удаль швиденько. (Річка)

Ставом, морем мандрувала,
з буйним вітром танцювала,
як до берега прибилась,
то кудись вона поділась. (Хвиля)

Через крихітну шпарину
пробереться у хатину.
Вмить тепла поцупить жменю,
заховає у кишеню. (Холод)

Як рушає мандрувати, —
треба з ліжечок вставати.
Як іде за обрій спати, —
час малятам спочивати. (Сонце)

Надворі мороз тріщить, —
баба з віником стоїть,
а як сонце припече, —
кине віник і втече. (Снігова баба)