Леся ВОЗНЮК
ЗАГАДКИ

Світ живої природи.

Людина та її оточення

Світ техніки

Не автобус і не віз,
маю четверо коліс,
вік з дорогою дружу,
все по ній кудись біжу.
(Автомобіль)

Тітка на даху стоїть,
розвісивши вуха.
Від супутників сигнали
і день і ніч слуха. (Антена)

По лижні ковзнули ніжки,
ми подумали — стоніжка,
та помітили, що ріжки
має дивна ця стоніжка,
що вхопилися за дріт,
і мерщій помчали в світ.
(Електричка)

Акробат йде по канату,
зазирає в кожну хату.
У світлицю хто гукне,
тому світло увімкне.
(Електричний струм)

Що за диво-самоходи?
Вниз і вгору возять сходи.
Варто на східці лиш стати,
можна в подорож рушати.
(Ескалатор)

На будові помагає,
богатирську силу має,
він на поверх будь-який
подає вантаж тяжкий.
(Кран підйомний)

На доріжці розігнався,
в небо, наче птах, піднявся.
Через море швидко лине
в інші землі та країни.
(Літак)

Барабан великий має,
хоч в оркестрі і не грає.
Барабаном покрутила, —
і білизна сніжно-біла.
(Машина пральна)

Став над річкою прудкою,
спину вигнувши дугою.
І по ньому електрички
мчать на другий берег річки.
(Міст)

Срібна стрічечка лежить,
ланцюжок по ній біжить.
І на станціях гудок
подає той ланцюжок.
(Рейки і поїзд)

Різні скельця є у мене:
червоне, жовте і зелене.
Можу ними я сказати:
«Йти», «стояти», «зачекати».
(Світлофор)

Дивну скриньку носить Толя —
з неї чути голос Олі.
Толя скаже лиш: «Привіт!»
«Здрастуй», — чує він за мить.
(Телефон мобільний)