Всеволод НЕСТАЙКО Звукова версія у виконанні Віталія Матвієнка (2,4 Mb) - Жив на світi комарик Зюзя. Звичайнісінький собі комарик-дошколярик. Але дуже непосидючий і неслухняний. Всі комарики-дошколярики в комариному дитсадку слухаються виховательку Комарію Комарівну, не пустують, не бешкетують. А Зюзя слухатись не хоче й тільки дзижчить зухвало: - Я с-сам вс-се з-знаю! I вз-загалі, дуж-же с-слухняні нічого в ж-житті не дос-сягають. А дос-сягають с-саме нес-слухняні! Це так його знайомий хуліган Трутень із сусіднього вулика навчив... Одного разу полетів комариний дитсадок на прогулянку до лісу. Летять гарненько парами. Комарія Комарівна попереду. Весь час озирається і научає: - Будьте, дітки, обережнії Не розлітайтеся! В лісі стільки всякої небезпеки... А Зюзя, що летів, як завжди, позаду, без пари, на ті слова - аніякісінької уваги! - Я с-сам вс-се з-знаю! - І гайнув між кущів. Та раптом - тиць у щось!. І - приліпився. Хотів одліпитись, але ще більше заплутався. Ой леле! Та це ж павутиння. Його павук Павуло Павулович між кущами напнув - на поживу чатує. Побачив він Зюзю, лапки радісно потер, захихикав: - Хи-хи-хи! Попався! Дрібнота, правда, але на закуску для апетиту згодиться. І вже йде, на павутинні погойдуючись, до Зюзі. - Ой-ой! - закричав Зюзя.- Рятуйте! Аж тут Комарія Комарівна обернулася: - Де Зюзя?! Комарики-дошколярики на всі боки роззираються. Нема неслуха. Зник, як булька на воді. Повернули вони щодуху назад. А павук уже лапу до Зюзі простягає. - Ой-ой-ой! - відчайдушне заволав Зюзя.- Пропадаю! - Не підлітайте, дітки, близько! Це небезпечної Я сама! - загукала Комарія Комарівна і мерщій до Зюзі. Схопила за крильця, тягне щосили. Та не може його з липкого павутиння вирвати. А павук наближається й наближається. Радий, задоволений! - Зараз і вихователькою, і всім дитсадком пообідаю! Хи-хи-хи! - Хлопчики й дівчатка! - вигукнув тут найслухняніший комарик Макарик.- Нумо всі гуртом! За лапки берімося швидше! Взялися всі комарики-дошколярики за лапки, Макарик за виховательку вчепився. Та я-ак смикнуть! Вирвали Зюзю з павутиння. Павучисько тільки щелепами клацнув з досади... Тепер Зюзя не пустує, не бешкетує, у парі з комариком Макариком літає
і міцно його за лапку тримає. |
|
|||||||||||||
|