СЛОВНИЧОК ЗООЛОГА

Акліматизація — пристосування тварин до нових умов середовища внаслідок штучного (або природного) переселення в новий ареал.

Антропоморфізм — олюднення вчинків тварин.

Ареал — район поширення певних видів тварин, який визначається комплексом умов існування, насамперед наявністю придатних для проживання біотопів.

Бентос — угруповання організмів, що населяють дно водойми.

Біоніка — природнича галузь, яка вивчав будову живих організмів з метою використання їхніх властивостей у техніці.

Бічна лінія — орган чуття у первинноводних хребетних (риб і земноводних). Це канал, який тягнеться вздовж тулуба від голови до хвоста і  містить чутливі сосочки, з'єднані із зовнішнім середовищем маленькими отворами в лусочках і блукаючим нервом.

Вид — сукупність організмів, що наділені дуже близькими спадковими ознаками і живуть у певному географічному районі, тобто характеризуються відмінностями від інших видів (фенотип, генотип) та поширенням (власні еконіша й ареал). Представники різних видів при схрещенні між собою не схрещуються або дають нежиттєздатне або стерильне потомство.
 
Гідробіонти — тварини, що населяють водне середовище, у тому числі нектон (активно рухаються у воді), планктон (завислі у товщі води), бентос (мешканці дна) та ін.

Гормони — речовини, що їх активно виділяють у тканинну рідину й кров тварини залози внутрішньої секреції. Вони регулюють роботу організму і, в ряді випадків, викликають зміни їхньої поведінки.

Герпетологія — наука, яка вивчає плазунів (ящірок, змій, черепах, тощо), у тому числі різноманітних викопних (зокрема й динозаврів); нерідко у обсяг об’єктів дослідження включають також земноводних, проте часто дослідження земноводних відносять до окремої галузі — батрахології.

Еволюція — зміна тварин у ході історичного розвитку. Еволюційна теорія Ч. Дарвіна здійснила переворот у біологічній науці, пояснивши причини й шляхи зміни та формування видів. Еволюція жилих організмів тісно пов’язана зі змінами середовища та повою нових пристосувань до нього.

Екологія — наука про взаємостосунки між живими організмами і навколишнім середовищем, як фізичним, так і біологічним. Розрізняють кілька напрямків класичної екології, у т.ч. популяційну екологію (структура і динаміка популяцій, адаптації), екологію угруповань (взаємини між популяціями різних видів, вкл. мутуалізм, симбіоз, хижацтво, паразитизм тощо). Розвиваються також спеціальні напрямки: еволюційна екологія, екологія екосистем, агроекологія та ін.

Ентомологія — наука про комах, їх різноманіття, життєві цикли, значення в екосистемах та роль в житті і господарстві людей. До прикладних галузей ентомології відносяться бджільництво, контроль шкідників тощо.

Епізоотія — масове поширення інфекційних хвороб серед тварин. Окремі епізоотії небезпечні для людей і свійських тварин (сказ, чума, туляремія, лептоспіроз та ін.).

Етологія — наука про поведінку тварин у природних умовах або умовах експерименту.

Імунітет — несприйнятливість організмів до інфекційних захворювань або до дії отруйних речовин.

Іхтіологія — наука, що вивчає рибоподібних — круглоротих, хрящових, променеперих, лопатеперих, яких звичайно розглядають як окремі класи хребетних. Прикладна іхтіологія вивчає адаптації і продуктивність популяцій і угруповань промислових видів рибоподібних.

Класифікація тварин — Основною одиницею систематизації є рід. Роди поділяють на види і об’єднують у родини, ряди, класи й типи (для детальних класифікацій застосовують категорії «під...» і «над...» – підряди і надряди). Наприклад: вид «видра річкова» належить до типу хордові, підтипу хребетні, класу ссавці, підкласу плацентарні,  ряду хижі, родини горностаєві (=куницеві), роду видра.

Лялечка — стадія розвитку комах з групи голометабольних (комах з повним перетворенням) між личинкою і дорослою формою. Характерна для лускокрилих (метелики), двокрилих (зокр., мухи), твердокрилих (жуки) та ін.; на стадії лялечки відбувається повна перебудова анатомії й морфології комахи, що має назву метаморфоз.

Літораль — прибережна смуга морів і океанів. Життя на літоралі значною мірою залежить від руху морських або океанічних вод і впливів прилеглих наземних екосистем.

Мальок — рибка у віці від кількох днів до кількох місяців, личинкова стадія всіх рибоподібних.

Міграція — масові переміщення тварин. Міграції бувають пов'язані з розмноженням, пошуками їжі, місць зимівлі й іншими біологічними потребами і охоплюють всю або переважну частину популяції. У помірних широтах міграції мають виразний сезонний характер (осінні, весняні). У значної частини видів міграції проявляються непомітно, у формі кочівель (номадизм). Міграції, які розвиваються у довготрималому часі, мають назву експансій (поступових розширень і зміщень ареалу) та інвазій (миттєвого вселення на нові території).

Назва тварин (наукова) — за Міжнародним кодексом зоологічної номенклатури, кожний вид і надвидова група тварин має офіційну назву латиною; напр., вид Mus musculus роду Mus родини Muridae і далі за щабелями класифікації. Назва виду формується з назви роду та видового означення.

Назва тварин (вернакулярна) — народна або наукова назва, що є відповідником латинської назви виду, роду, родини. Нерідко «народна» класифікація не збігається з систематичними категоріями і позначає групи таксонів (напр., «риби», «копитні») або їх частини, напр., окремо дикі і свійські форми (напр., тур та корова).

Нерест — викидання ікри рибами, ікрометання.

Нерестилище — місце ікрометання риб. Нерестилища — ключовий біотоп у завершенні життєвого циклу всіх неживородних рибоподібних, який часто отримує статус заповідної території (напр., іхтіологічні заказники).

Орнітологія — наука, що вивчає птахів, їхню біологію, систематику, міграції тощо.

Осмотичний тиск — тиск, що виникає на межі між розчином і чистою водою. Його величина залежить від концентрації розчину. Має виключне значення у житті водних тварин, як одноклітинних, так і рибоподібних, особливо у зв’язку із сезонними змінами екосистем, змінами солоності, у т.ч. при міграціях з менш солених водойм у більш солоні і навпаки.

Пелагічні риби — риби, що живуть у товщі води, складова частина нектону; пелагічними також називають морських ссавців і нектонних молюсків (зокрема, кальмарів).

Планктон — дрібні тваринні і рослинні організми, що живуть у товщі води; планктон складає основу більшості трофічних ланцюгів у водних екосистемах і є найпродуктивнішим угрупованням.

Природний добір — вибіркове виживання і розмноження (а так само вибіркова смертність) організмів одного виду внаслідок дії факторів природного середовища та різного рівня пристосувань до нього. Основою і матеріалом добору є спадкова мінливість організмів, тобто різноякісність окремих особин.

Реакліматизація — відновлення популяцій тварин на території, де вони колись жили; одна з форм реконструкції вихідного стану екосистем та угруповань.

Симбіоз — взаємно корисне співжиття кількох різних організмів; найпоширенішою формою є мутуазізм — корисне, але не обов’язкове співіснування різних видів, коли присутність одного збільшує життєздатність іншого.

Таксис — рухова реакція, напрямок якої визначається подразником, що її викликає, і внутрішнім станом організму; найчастіше досліджується у найпростіших.

Теріологія — наука про звірів, їхню еволюцію, систематику, морфологію, екологію, значення в житті людей; теріологія є однією з ключових зоологічних галузей у зв’язку з тим, що сама людина, більшість сільськогосподарських і домашніх тварин, а також загрожених видів відносяться до класу ссавців.

Хеліцери — два головні придатки у павуків і скорпіонів.

Хітин — тверда речовина, з якої побудований зовнішній скелет у більшості комах, ракоподібних та інших членистоногих.

Текст упорядковав Ігор ЗАГОРОДНЮК

Відвідайте веб-сайт Українського теріологічного товариства НАНУ