ДЖЕРЕЛО МАРІЇ
Легенди і перекази

Подав Роман Завадович

ЯК МАТИ БОЖА ОЖИВИЛА ДЖЕРЕЛО
Легенда

Ішла Марія, Божа Мати, з святим Йосифом у гостину до своєї тітки, Єлисавети. Вони втомились, бо день був дуже гарячий. Дорога вела степом, де росла тільки марна травичка — ніде ні деревця, ні джерельця.
Аж ось серед рівнини вони побачили одним-одно невеличке дерево. Під деревом сидів пастушок. Кругом нього паслися вівці, скубали суху траву, але вона їм не смакувала, бо хотіли пити.
— Чи дозволиш нам, хлопчику, відпочити в тіні твого дерева? — запитала Божа Мати. — І, може, покажеш нам яке джерело, бо спрага в нас велика.
Хлопець привітно всміхнувся, але відповів зажуреним голосом:
— Будь ласка, відпочивайте! Але слабу тінь дає це дерево, бо всихає від посухи. А джерельце є тут недалеко, та зосталось у ньому лише трохи каламутної води. Я сам з овечками примираю від спеки і спраги.
— Дай нам горнятко тієї води! — попросив святий Йосиф.
Хлопчик побіг і приніс горнятко теплої, каламутної води. Мати Божа простягнула руку до горнятка і, як тільки його доторкнулась, вода зробилася чистою і свіжою. Напилась і подала Йо-сифові.
Потім пішла до джерельця і вилляла в нього решту води. По дорозі бризнула кількома краплями на деревце.
В ту ж мить наповнилось джерело погожою водою. Вода потекла потічком на леваду й відсвіжила траву. А дерево враз зазеленіло і вкрилося таким густим листом, що зовсім закрило мандрівників і пастушка від пекучого сонця.
Овечки напились води і стали пастися на свіжій траві, весело підстрибуючи і помекуючи.
Здивований пастушок став навколішки й запитав мандрівників:
— Чи ви, може, ангели з неба, що зійшли порятувати мене й мою отару?
Божа Мати всміхнулась, поблагословила хлопчика і пішла з святим Йосифом у дальшу дорогу. А хлопчик зробив собі з галузки дерева сопілку і заграв так гарно, що навіть овечки перестали на хвилину пастися, підняли голови і слухали. Він грав на честь Бога і тих мандрівників, що оживили джерело й дерево до нового життя.

Далі

До змісту ДЖЕРЕЛО МАРІЇ