СКЕЛЯ КАРА

Якщо пройти від Чорної скелі вздовж старого русла Дніпра відстань в один перельот стріли, акурат вийдеш на гранітне плато, що кам’яним панцирем своїм нависло над рікою. Це і є скеля Кара. Вона височіє над текучою водою метрів на двадцять.
За часів козацтва, тут відбувалися покарання найбільш затятих злочинців. Порушнику певного закону, зв’язували руки і ноги, і кидали сторч головою у річку “годувати раків”. Що було, то було. Суворі часи, суворе й покарання.
А ще скеля Кара знаменита тим, що тут випробовували молодиків на мужність та зосередженість. Спочатку якийсь бувалий козарлюга демонстрував що саме має виконати новобранець. Він ставав на самий краєчок скелі, спиною до ріки, відступав назад до тих пір, поки його ступні до половини не опинялися в повітрі, проте він лишався незворушним, бо незворушність - ознака відваги, і стріляв з лука у завдану мішень. Парубок, який насмілювався повторити дію досвідченого запорожця, отримував у власність зброю: мушкет або пістоль.

ДУМНА СКЕЛЯ

А оце місце називається Думною скелею. Вірно сказано: “Спершу обміркуй, потім за діло берись”. З давніх часів приходили сюди кошові отамани думу думати: як і що заподіяти, щоб ворога здолати. Та не просто верх взяти, а так щоб “хитро, мудро та невеликим коштом.” Прийде сюди отаман, надумає що, а потім і звернеться до всього товариства: отаке-то і отаке-то рішення приймаю я, сини мої. А слово отамана, як скеля, що скаже, те й свято.

СКЕЛЯ ДЗВІНИЦЯ

Аж ось іще одна скеля – ДЗВІНИЦЯ. Висока, з шпилястою верхівкою, вона, дійсно, схожа на дзвіницю. Збереглося свідчення, що недалеко від скелі була закопана зброя. Але щоб знайти місце схованки бойової козацької зброї, треба було стати на Петра о 9-й годині ранку на самій верхівці скелі і куди буде падати тінь від голови, там і шукати зброю. Козаки в найбільшім секреті тримали схованку біля Дзвіниці. А коли подалися на Дунай, “під турка”, то й забрали зброю з собою.

Перепочинемо тут. Прийшов час, друже, розповісти тобі про січову школу, як дбали запорожці про дітей, чому і як навчали, на що наставляли. Нікому не дозволялося на Січі неуком тинятися, байдики бити. Старі, було, як молодих научували? “Темними, хлопці, у нас тини підпирають. Темних у козаки не пускають. Божим велінням світ стоїть, наукою люди живуть. Не лінуйтеся рано вставати та змолоду більше знати. Учіться змолоду – пригодиться на старість. Хто знання має, той мур зламає. Шануй учителя, як родителя. Гарно того вчити, хто хоче все знати».
Тож, слухай…

Далі

До змісту Олександр ВИЖЕНКО ЛЕГЕНДИ ТА КАЗКИ ХОРТИЦІ