Данило Апостол народився в сім'ї Миргородського полковника Павла Апостола. У 28 років перейняв батьківську посаду і пробув на ній 45 років! У цьому з ним не зрівнявся жоден полковник. Перш за все Данило Апостол виявив себе вправним воїном. Він водив своїх козаків до південного кордону України. В далекі землі Лівонії та Польщі. Брав участь у Прутському поході Петра І і в далекім поході до Каспійського моря.
Тогочасні джерела свідчать, що був добре освіченою людиною. З кінця 80-х років XVII століття став людиною Івана Мазепи. Проте у 1708 році спочатку, підтримавши Мазепу, приєднався до Петра І. Хоча це потім його не врятувало від арешту в 1724 році. Коли схопили Павла Полуботка і кинули в узилище, цар Петро велів розшукати на Україні всіх Полуботкових однодумців і доставити в столицю. Було заарештовано і відправлено до метрополії Данила Апостола і ще багатьох видатних старшин. Незабаром у Петропавлівський в'язниці від сокири ката та Сибіру порятувала нагла смерть деспота. Старшин, що вигнали, відпустили на Україну, але../. взяли до Петербургу їхніх синів заручниками. Наслідком цих подій було те, що Україна лишилась без гетьмана, навіть наказного!
Україною правила горезвісна Малоросійська Колегія. Бригадир Вельямінов дав повну волю своєму здирству, жорстокості та самодурству. Ним були захоплені фінанси і податкова справа Гетьманщини. Кожен рік податки нечувано зростали. І зерном і грішми. І все поглинала ненаситна імперська казна.
Після смерті царя Петра коротко правила Катерина І, його вдова. За її царювання все лишалось по-старому для українців. Коли ж у 1727 році було проголошено маленького Петра ІІ, онука Петра І, настало повне полегшення для Гетьманщини. Бо при цареві-дитині регентом був Меншиков. А він мав величезні володіння на Лівобережжі. Але бути там самовладним господарем, йому заважала Малоросійська Колегія. Тому найвища таємна Рада зліквідувала Малоросійську Колегію і призначила вибори нового гетьмана. Такі новини відродили надію на полегшення життя в занепалім краю. А обрання старого миргородського полковника Данила Апостола викликало справжній вибух радості у всіх верствах українського суспільства.
Зразу по виборах гетьман Апостол подав петицію про повернення Україні старих прав. Відповідь було дано під іменем "Рішительних пунктів". "Рішительні пункти" значно обмежували права України порівняно з часом гетьмана Мазепи. Але було важливо те, що замість свавільного управління Малоросійської Колегії, ставилися певні юридичні норми і положення. І Данило Апостол наводитиме лад в житті України, де тільки можна відновлювати автономію, яку було добре поруйновано. Спершу гетьман взявся за наведення ладу в судочинстві. Було проведено розслідування в дуже важливому питанні тієї епохи - в землекористуванні. Особисто гетьман приймав участь у впорядкуванні видатків із державної скарбниці. Данило Апостол опікувався українським купецтвом, захищаючи його інтереси перед російською владою. Та й сам Данило Апостол був добрим підприємцем, неодноразово приймав участь у великих торгових справах. Але не дивлячись на всі старання, йому не пощастило вберегти Україну від важких людських втрат на Гетьманщині. Тоді саме будували оборонну українську лінію. На її спорудження щороку надсилалось по 25 тисяч козаків і 10 тисяч селян зі своїм реманентом, худобою та їжею. Доводилось козакам і в більш далекі землі відбувати на царські роботи../. Продовжували квартирувати з десять московських полків на Гетьманщині. Все їхнє утримання лягло важким ярмом на місцевих жителів. І в церковні справи пхалися московські ченці та попи. Постійно писали наклепи на місцевих церковників, звинувачуючи їх у зраді на користь Риму.
Ця постійна напруга, намагання хоч якось захистити свій край, остаточно підірвали сили старого невтомного воїна, дипломата, адміністратора та підприємця. На 79 році життя його розбив параліч.
Імператриця Анна Іоанівна, яка не тільки не любила Україну, а й відверто зневажала все слов'янське, не чекаючи смерті гетьмана Апостола, знов повернула на Україну старі російські порядки - сваволю, здирство і загальне безладдя.
В січні 1734 року 80-літній гетьман відійшов у небуття. Поховали його в Преображенській церкві, одному з шедеврів архітектурного стилю "козацьке бароко". Церква та іконостас були замовлені самим гетьманом і виніжені за рік до його смерті. Іконостас цієї церкви є унікальним. Ширина його 20 метрів, а висота 17. Не дивлячись на те, що зразу після Голодомору, комсомольські активісти змили з нього гасом позолоту (на потребу індустріалізації) іконостас таки дійшов до нашого часу. Хоча, звичайно, у дуже попсованому вигляді. В інших церквах молоді ентузіасти ламали іконостаси і палили їх, щоб виплавити з них золото чи на Світову революцію, чи то на ОСАВІАХім. Певно, що тоді ж до усипальниці дістались шукачів скарбів. Бо на початку 60-х років я особисто бачив у Миргородському краєзнавчому музеї поруч хлібних карточок 1933 року ще й шовковий злинялий і поплямований жупан Данила Апостола.
Козаки Апостоли дали Україні чотири покоління козацьких полковників. Вони ніколи не забували свого українського походження. Зі смертю останнього з роду Михайла, прізвище Апостол дістав Іван Муравйов. Сьогодні нащадки Муравйових-Апостолів живуть у Франції.