Історик Михайло Грушевський починає свій реєстр козацьких гетьманів з імені Дмитра Вишневецького. Був Дмитро вишневецький з аристократичного православного роду на Волині. Те, що був він князем з діда-прадіда не завадило, а може навпаки, допомогло стати визнаним вождем Запорозької вольниці. Князь Дмитро зміг нестримних бойовиків зорганізувати у добре військо, побудувати за Порогами справжню фортецю на Хортиці, повести своїх воїнів проти страшного агресора - Осяйної Порти, як тоді називали Османську імперію.
В історичних документах вишневецький відомий від 1550 року, коли король Сигізмунд ІІ Август призначає його старостою Черкаським і Канівським. Тобто з цього моменту вишневецький тримає в своїх руках оборону від страшних ворогів України - кримських людоловів, васалів Турецького султана. Постійні напади кримських татар на наші землі були досконалі щодо стратегії і тактики будь-яких диверсійних рейдів на чужу територію. Ординська кіннота, уникаючи найменших сутичок і будь-якого шуму, пролітала якомога далі в Україну. Тут орда, в глибині нашої землі, розділилась на менші загони. Вони продовжували рух далі, знов розділяючись на менші загони. Це було, як от петарди з багатьох шарів, що вибухають послідовно, кожного разу з несподіваним шумом і кольором. Малі загони налітали на безборонні села й хутори. Татари хапали молодь в ясир, старших і найменших сікли на капусту, добро й будівлі нещадно палили. І манівцями швидко гнали полонених і худобу, щоб вигідно продати на невільницьких торжищах в Криму.
І от проти цих прудких, безжальних і підступних людоловів Дмитро Вишневецький не виставив оборону із загартованих козаків А разом з ними пішов у наступ на їхні кримські володіння. Пішов з боями, пожежами, погромами. Око за око!../
Та раптом 1553 року вишневецький посварився з королем і відбув до../. Стамбулу. Там його дуже добре зустріли. Але про те, чим займався у ворожому гнізді, цей відчайдушний воїн, джерел немає ніяких. Дивна річ, але з володінь своїх найзапекліших ворогів він повертається неушкодженим і знов служить королю. У 1556 році без згоди короля Вишневецький разом зі своїм козаками та Московськими військами нападає на мусульманські володіння. Спустившись Дніпром, вони добре потрощили і пограбували Іслам-Кермень і штурмували важливу турецьку фортецю з яничарською залогою Озів (Очаків). На початку 1556 було засновано Запорізьку Січ - охоронницю України протягом більш ніж двох століть. Зразу після цього Вишневецький посилає своїх людей до Москви вести переговори з Іваном Грозним, а сам нападає на Іслам-Кермень, бере добрий луп, навіть захоплює кілька гармат.
Іван Грозний бере до себе на службу князя вишневецького з усім його двором, дарує в "кормленіє" місто Бєлов. Одержавши від Івана Грозного зброю і спорядження для своїх людей, Вишневецький розвинув бурхливу діяльність. Він залучає собі до бойових дій черкеські племена з Чорномор'я. Спустошує перекопські володіння хана. Потім з царським військом Данила Адашева наскочили на Азов. Азов був найпівнічнішим форпостом турецького султана. Звідсіля Стамбул постачався зерном, олією, овочами та рибою. Напад на Азов ставив під загрозу продовольче забезпечення Стамбула. Це на початку 1559 року. Потім ще напад на Азов влітку. Потім осінні бої в спілці з черкесами племені Жане на Тамані і в Керчі. Стамбул вкрай занепокоєний - мобілізує великі сили, навіть ескадру галер, і надсилає проти Вишневецького та його союзників. Це безпрецедентний випадок на континенті Європи. З'єднаним силам турків, кримської орди, загонів з Молдавії та Валахії і турецької ескадри, вдалося відтиснути Дмитра Вишневецького від Азова і зняти козацьку облогу../.
На той час з нез'ясованих остаточно причин, князь Дмитро Вишневецький розірвав спілку з Іваном Грозним і повернувся на батьківщину. Після переговорів з королем, Дмитро Вишневецький, як завжди, провів успішно. І йому було повернуті усі його маєтки, відновлено права і звання. З того часу, тобто від осені 1561 року, Дмитро Вишневецький займається як козацькими справами, так й порядкуванням у своїх родинних землях. Але він завжди напоготові, щоб виступити проти турків і їх васалів. Така добра нагода трапилася 1564 року, коли в Молдові (васальній туркам землі) почалась міжусобиця за владу. Вишневецький зібрав армію в 4 000 козаків і втрутився в цю колотнечу, щоб підтримати його володаря, який проводив незалежну політику від турків. Та Вишневецький, який на той час розхворівся, потрапив із невеликим загоном у пастку. Оточення Вишневецького молдавани знищили. Але він втік і сховався в копиці сіна. Та його побачив селюк-молдованин і видав. Після того молдовани видали Вишневецького туркам.
Там козацького вождя почепили за ребро на гак, вмурований у фортечній стіні у стамбульській дільниці Галаті. Хроніка Мартина Бєльського повідомляє, що Вишневецький провисів на гаку три дні (!). І весь час лаяв султана, його рід і його віру. Взлючений султан наказав яничарам застрелити Дмитра Вишневецького, ненависно званого турками "Дмитрашкою". І яничарські стріли обірвали буремне життя православного князя Дмитра Вишневецького і народили на віки "Байду молодецького" - нескореного ніким козака-лицаря, що в Цареграді на риночку та п'є мед-горілочку. Героїчна смерть справила сильне враження на українських землях. Про нього склали пісню. І вона збереглась протягом чотирьох століть на всіх землях, де проживали осіло українці - від Кубані до Бескидів.