Михайло Ханенко вибився в значні люди ще за життя Хмельницького. З 1656 року він протягом 10 років керував багатим і славним Уманським полком. Але хоч укоренився серед козацької старшини за Хмельниччини, та скоро став орієнтуватись на Польщу. Це зразу було поціновано польською владою. У 1664 році король Ян Казимир удостоїв Михайла Ханенка шляхетським гербом.
Це був найтяжчий час для козацької держави, збудованої зусиллями Богдана Хмельницького та його соратниками. Настала "Велика руїна" - тридцять років кривавої козацької міжусобиці. Вона тривала від смерті Хмельницького аж до обрання гетьманом Івана Мазепи.
За Андрусівським перемир'ям 1667 року Україна була поділена Дніпром між Москвою і Варшавою. А Запоріжжя ставало залежним зразу від обох столиць.
Як серед претендентів на булаву Лівобережної України, так і на булаву Правобережної не було великих особистостей. Претенденти були лише інтриганами, що завоювали метрополії (столиці) доносили один на одного, та намагались за чужої підтримки знищити суперника. Єдиний, хто вирізнявся серед них державницьким прагненням, то це був Петро Дорошенко. Його остерігались і Москва і Варшава. Тому проти Петра Дорошенка зразу і Москва і Варшава виставили двох "гетьманів" запорозьких Петра Суховія і Михайла Ханенка. Дорошенко вщент розбив Суховія і той втік на Запоріжжя. Там же сховався і Михайло Ханенко. Звідтіля Ханенко писав лист до всіх володарів сусідніх.
Першими відгукнулись поляки і пообіцяли допомогти добутись булави. Зразу ж Ханенко через посередників повів переговори з королем Михайлом Вишневецьким, сином Яреми Вишневецького, найжорстокішого ворога української людності.
Михайло Ханенко пішов на всі можливі і неможливі поступки в козацьких свободах і привілеях.
І поляки допомогли "взяти" булаву.
Восени 1669 року під Уманню на раді всього лише трьох полків Михайла Ханенка проголосили гетьманом Правобережної України. І козацькі комісари від Ханенка поїхали до Острога, де був король. І привезли від короля для нього клейноди, прапор і литаври. Тепер Ханенко справді був легітимним гетьманом "його королівської милості".
Від того часу Ханенко з усіх сил допомагає полякам підкорити правобережну Україну. І водночас змагається за булаву з П. Дорошенком. Певний час Ханенкові щастить. Бо не тільки король підтримує запопадливого (гетьмана) васала. Підпирають Ханенка і запорожці Івана Сірка, які зненавиділи Петра Дорошенка за те, що він відкрив шлях туркам на Україну. Москва не дуже довіряла кошовому Івану Сірку і за допомогою тих самих доносів старшини запроторила славного козака до Тобольська в Сибір.
Тим часом турки і Петро Дорошенко беруть Кам'янець-Подільськ. У 1672 році поляки підписали в Бучачі ганебний для себе мир з турками. Повертаючись до своєї столиці Чигирина, переможець Петро Дорошенко жорстко помстився уманцям за підтримку свого колишнього полковника Михайла Ханенка. Востаннє в спілці з запорожцями і поляками Михайло Ханенко б'ється з Дорошенком за булаву 1673 року на Росі. Поляки і запорожці були погромлені. Але Ханенко врятувався. Із залишками козаків Ханенко переправився на Лівобережжя. Там він попросив порятунку в лівобережного гетьмана Самойловича. Самойлович приймає його покору. І в березні 1674 року Ханенко в Переяславі поклав булаву і бунчук перед Самойловичем і московським воєводою. І зразу ж присягнув на вірність Москві. Цар великодушно вибачив Ханенку "гріхи" і щедро наділив маєтками на Лівобережжі. Помер Ханенко 1680 року.
І хоч найвідоміший з цього роду своїм ворохобництвом Михайло приніс багато горя своїй батьківщині, його рід дав видатних діячів Україні. Микола Ханенко (1691 - 1760) був однодумцем Павла Полуботка, сидів у в'язниці. Залишив цікавий щоденник "Діаріуш". Другий Микола Ханенко (1805 - 1895) написав "Історичний опис деяких місцевостей Чернігівської губернії" та упорядкував "Родинні документи роду Ханенків". А Богдан Іванович Ханенко (1848 - 1917) - славетний меценат, колекціонер і археолог. На базі його колекції в його колишньому будинку 1921 року було відкрито Київський музей західного та східного мистецтва.

До змісту