Музичні інструменти України

СВИРІЛІ, КУВИЧКИ

У всьому світі відома багатоствольна флейта, яку в стародавні часи називали флейтою Пана на честь міфічного бога пастухів. Згідно з античною легендою, Пан змагався у грі з покровителем муз Аполлоном. Перший грав на пастушій флейті (так ще називали багатоствольну флейту), другий — на арфі. Як засвідчує легенда, переміг Алоллон, адже він грав на більш досконалому і вишуканому інструменті.

Втім, багато сучасних буковинських, молдавських, румунських майстрів і музикантів небезпідставно вважають, що могли б із більшим успіхом позмагатися з Аполлоном, ніж це вийшло в бога пастухів. І справді дивуєшся, як віртуозно ковзають отвори трубок свирілі по губах музиканта, народжуючи чарівні сріблясто-витончені звуки.

В українській народній музиці відомо кілька різновидів багатоствольної флейти. Найпростіший з них — кувички. Музиканти також розрізняють свирілі із свистковим пристроєм і без нього, правосторонні і лівосторонні, залежно від висотного розташування звуків у висхідному чи зворотному порядку.

СВИСТУЛЬКИ, ОКАРИНИ

Окарина в перекладі з італійської — гусенятко. Так назвали свисткову флейту, що робиться з глини або дерева, має яйцевидну (сферичну) форму і свистковий пристрій, який міститься у спеціальному поперечному відводі. В інструменті є 10 ігрових отворів. Звучання окарини казкове, часом фантастичне. Грою на окарині імітують звуки диких тварин, птахів і особливо непідробно — кування зозулі, через що на Україні окарину звуть зозулькою. Майстер з Черкас Ю. Збандут зробив окарину з голівкою пташки і хвостиком, в який вмонтовано свисток. А чернігівський майстер О. Шльончик виготовив з дерева ціле сімейство окарин від пікколо до баса. В найбільшої окарини звук — немов з гігантської морської раковини.

Серед дитячих іграшок та виробів декоративно-прикладного мистецтва часто зустрічаються керамічні пташки, коники, козлики, баранчики, яскраво розмальовані і покриті поливою. Багато з них мають свистковий та один-два пальцевих отвори. Це — свистульки, на яких можна виконувати прості мелодії. Користуються ними переважно діти. Свистульки у вигляді птахів, тварин та риб належать до окариноподібних народних інструментів.

Cкрипки

У царині музичних звуків майстри і музиканти століттями шукали такі, які були б близькими до людського голосу. Принципова ідея була винайдена авторами примітивних струнних інструментів, на яких грали лукоподібним смичком. Та від цих інструментів до цариці музики, якою стала скрипка, — величезна відстань. Тисячі майстрів світу відвойовували у природи секрети конструкції скрипкових дек, таємниці деревини, лакового покриття. В кінці XV — на початку XVI ст. італієць Г. Бертолотті сконструював перші скрипки. Його учень П. Маджіні та майстри кремонської школи А. Аматі, Дж. Гварнері і особливо А. Страдіварі створили неперевершені скрипкові інструменти дивної краси і витонченості. Головна їхня цінність у неповторному чарівному звуці, який ці інструменти несуть крізь століття.

На Україні скрипка відома з кінця XVI ст. Вона особливо імпонує наспівному, мелодійному характеру української народної музики. Без скрипки не обходилося жодне свято, весілля чи вечорниці. Вона — і сольний, і акомпануючий інструмент. Скрипка — невід'ємна частина оркестрів, ансамблів, троїстих музик. Серед відомих українських скрипкових майстрів — Т. Підгорний, Л. Мар'яненко. Український радянський майстер І. Любченко став дипломантом Міжнародного конкурсу скрипкових майстрів у м. Кремона (Італія).

До змісту Музичні інструменти України