РЕЛІГІЇ.
Дитяча енциклопедія

ВИТОКИ СТАРОДАВНІХ ВІРУВАНЬ

Де ж шукати корені найдавніших вірувань? У нас самих! У тому, що ми інколи зневажливо називаємо забобонами, але в таємниці чого криється якась нездоланна сила, котра всупереч волі, знанням змушує в них вірити. У потаємних закутках нашої підсвідомості продовжують жити рештки того, в що вірили наші пращури десятки тисяч років тому!
...Дитині важко подолати страх і ввійти до темної кімнати.
— Чого ти боїшся, адже там нікого немає, — усміхається батько.
Син знає, що в темній кімнаті нікого нема. Але страх його стримує: а раптом там усе ж таки хтось є. Це з якогось закапелка підсвідомості виповзло те, що вчені називають анімізмом, вірою в духів — добрих і злих. Люди кам’яного віку після втомливого й небезпечного полювання бачили у снах дивовижні пригоди. Вони зустрічалися з тими, що давно померли, заново переживали бійки з дикими звірами й вірили, що під час сну душа вилітає з тіла. Стародавні люди населяли невидимими духами навколишню природу. Духів потрібно було задобрювати. їх слід було благати, щоб не чинили зла.
...Іспити найкраще складати в одному й тому ж одязі. І хоча стара сорочка чи спідниця розуму не додадуть, все одно і школярі, й студенти нерідко дотримуються цього звичаю, який є звичайним виявом фетишизму. Люди здавна вірили в те, що у будь-якому предметі можуть критися надприродні сили, і вдягали обереги — амулети. Надприродні сили могли втілюватися у що завгодно: каміння, кущі, скелі, гори, роги подоланого оленя чи ікла вепра. Ще й досі люди ніяк не можуть позбутися віри у фетиші.
У будь-якій казці звірі й птахи поводяться, як люди, навіть розмовляють. Казки народилися з найдавніших міфів про тварин — пращурів людей. Так стародавні мислителі пояснювали походження людини, а вчені називали це тотемізмом.
Вірування стали ґрунтом, крізь який належало пробитися паросткам релігії. Люди мусили ще зробити крок від обожнення грізних сил природи до віри в богів, які скеровують сили природи на благо чи на шкоду людям, і відповідно, до зображень богів.
Першим божеством, яке люди наділили зовнішніми формами, на думку більшості учених, була богиня родючості. Найдавніші фігурки богів, знайдені археологами, — жіночі. Найдавніші молитви, гімни та свята присвячені родючості полів, тварин і людей.

ШАМАНИ

У доісторичні часи, коли люди ще не вели осілий спосіб життя, а кочували-родами та племенами, коли місця їх проживання були тимчасовими стоянками, вони вже тоді здійснювали обряди поклоніння і жертвоприношення духам. Хто ж був посередником між людиною і духами, хранителем ритуалів та обрядів? Чи можна сьогодні уявити це, якщо від доісторичних часів збереглися лише німі свідки: рештки городищ і стоянок, наскельні рисунки? Ким були предтечі жерців і священнослужителів, пророків і святих?
І сьогодні ми можемо вирушити в кам’яний вік. Для цього навіть не потрібно разом із відважними мандрівниками пробиратися крізь непрохідні джунглі Амазонії чи острова Борнео, щоб виявити плем’я, котре самою природою було відгороджене від цивілізації та так і застрягло в кам’яному віці. По телевізору можна побачити і ритуальні танці, й шаманів, які очолюють ці священні дійства. У Росії — у північних народів, на Алтаї — також є шамани, слову, танцям і жестам яких продовжують вірити люди. Шаманізм виявився живучішим від багатьох релігій.
Спілкування шаманів із духами має назву камлання. Це слово походить від тюркського «кам» — шаман. Так що можна сказати «шаман шаманить».
Вважається, що шамана обирають не люди, а самі духи. І перш ніж надати право бути посередником між собою й людьми, духи дуже суворо випробовують обранців: варять у котлі, відділяють плоть від кісток і перелічують усі кісточки до останньої. У того, кому належить стати шаманом, повинна бути «зайва кістка». Усе це відбувається символічно, але на тілі обранця справді під час «вступу» в шамани з’являються синяки й ґулі.
Для непосвячених дії шамана — всього лише дивний набір рухів і стрибків. Насправді ж це ціла драма, яка розгортається мовою міміки й жестів. Шаман поринає в транс. І в цьому стані збудження, духовного піднесення він може здійснювати недосяжні за звичайних обставин стрибки у висоту й довжину, повністю відключатися від усього, що його оточує. У жестах, міміці, рухах, вигуках шамана міститься розповідь про подорож до духів, зустріч із ними. Люди з хвилюванням стежать за цією німою розповіддю і розуміють її потаємний зміст.
Є чимало свідчень того, що в стані трансу у шаманів з’являється дар ясновидіння і пророкування. Шаман своїми діями виганяє духів із хворого. Адже камлання — це, говорячи науковою мовою, сеанс психотерапії, який справді мобілізовує всі сили хворого на боротьбу з недугою. Але крім того, покоління шаманів передають одне одному знання про лікарські трави, зілля. Ритуали, які супроводжують лікування, часом сприяють дії ліків.
Шаман немислимий без бубона. Але це для нього не просто музичний інструмент. Звуки бубона — це частина розповіді про спілкування з духами. Звук доповнює рухи. А саме кружало інструмента — неначе світ, у центрі якого перебуває він, шаман.
Із виникненням складних релігій шаманізм відходить у минуле. Але він залишає ніби в спадщину релігіям численні ритуали, котрі жерці та священики використовують у процесі служіння богам.

Далі

До змісту Релігії. Дитяча енциклопедія