РЕЛІГІЇ.
Дитяча енциклопедія

ХРИСТИЯНСЬКІ СВЯТА

СПІЛЬНА РАДІСТЬ

Яким складним і великотрудним не було б наше життя, а все одно душа просить свята. У святкові дні головне — єднання багатьох людей, спільна радість, визволення від гніту повсякдення, розкріпачення.
Такими яскравими, пам’ятними подіями є для християн церковні свята, які прославляють Спасителя, Ісуса Христа, Богоматір, святих угодників. Вони стали неодмінною частиною життя віруючих, прилучають мільйони людей до ідей і подій, викладених у Святому Письмі.
Багато свят церковного календаря перегукуються з давніми, ще язичницькими обрядами і традиціями. І це сталося не випадково. Церква ніби вживляла незнайомі для новонавернених поняття й уявлення у звичні для них сезонні ритуали річного циклу, збагачуючи їх новим смислом, пов’язавши їх з новим християнським способом життя.
У Євангеліях не зазначено точно місяця й дня народження Ісуса. Із визнанням та утвердженням християнства в Римській імперії цим днем було обрано 25 грудня, коли після зимового сонцестояння денне світило починає сходити із-за обрію все раніше й раніше. І народи здавна святкували народження «непереможного Сонця». Таким чином утвердилося одне з найбільших християнських свят — Різдво Христове.
А Великдень (Пасха) і великодній цикл пов’язані не лише з життям Ісуса Христа, а й із подіями старозавітної історії. Відомо, що Ісус Христос був розп’ятий і воскрес у дні, коли святкувалася іудейська Пасха — Песах. Час її щорічно визначала рада богословів після першого весняного повного місяця. Ось чому християнській церкві доводилося орієнтуватися саме на це свято для визначення Пасхи Нового Заповіту. Шляхом складних розрахунків і була створена Церковна Пасхалія, яка поширюється на весь цикл «перехідних» свят та пам’ятних днів.

Пасхалія на 2000—2010 роки
(за новим стилем)

ПО-НОВОМУ ЧИ ПО-СТАРОМУ?

Дні церковних свят здавна визначалися за календарем, реформованим диктатором Риму Гаєм Юлієм Цезарем у 46 р. до н. є. Пізніше стало зрозуміло, що й це літочислення недосконале: адже за кожне сторіччя набігав один «зайвий» день. До XV ст. різниця між юліанським календарем та фактичним астрономічним циклом досягла 10 днів. У 1582 р. за ініціативою Папи Григорія XIII був розроблений і запроваджений новий календар, названий григоріанським.
Європа перейшла на новий календар. Росія та країни східної православної традиції зберігали старий, юліанський. Лише 1918 р. декретом радянського уряду Росія була переведена на загальноєвропейське, григоріанське літочислення. Українська Центральна Рада запровадила в УНР новий (григоріанський) календар з 16 лютого (1 березеня) 1918 р.
Складнішою ця справа виявилася для церкви. Російська православна церква не схотіла змін. Патріарх Тихон, який 1923 р. наважився запровадити новий календар (до речі, на той час його уже прийняла більшість православних церков), зіткнувся з такою шаленою опозицією, що змушений був скасувати указ.
Нині різниця між календарями досягла тринадцяти діб. Тому одні й ті ж християнські свята в Російській православній церкві, а також усіма гілками українського православ’я, відзначаються майже на два тижні пізніше, ніж католицькою церквою та рядом інших християнських конфесій. Якщо католики Різдво відзначають 25 грудня, то православні українці, білоруси й росіяни — 7 січня (тобто 25 грудня, але за старим стилем). У сучасних православних церковних календарях, як правило, зазначаються дві дати — за старим і за новим стилем. А суперечки про календарі тривають і досі.

ДВАНАДЦЯТЬ

Кожний із днів, коли Церква відзначає якусь визначну подію християнського життя, є для віруючих святом. Вони не передбачають бурхливих веселощів, як багато хто собі уявляє святкування. У такі дні в давніші часи не дозволялося не лише працювати, навчатися, але й до закінчення літургії взагалі не допускалися ніякі розваги. Дні ці присвячувалися служінню Богові, добрим і богоугодним справам.
Найголовнішим християнським святом є Великдень — «празник празників і торжество понад торжествами». Святкується він у перший недільний день після весняного повного місяця, в період від 4 квітня (22 березня ст. стилю) до 8 травня (25 квітня ст. стилю).
Далі йдуть дванадцять великих дванадесятих свят, установлених у пам’ять про знаменні події священної історії, пов’язані з іменами Ісуса Христа та Діви Марії. По-церковному перші називаються Господніми, а другі — Богородичними, на відміну од усіх решти, встановлених з приводу менш значних подій чи на честь угодників Божих та святих. Дванадесяті свята відзначаються з особливою урочистістю.
Усередині річного циклу вони, у свою чергу, поділяються на дві категорії: Перша — нерухомі (неперехідні) свята. Вони завжди припадають на чітко визначене число місяця, незалежно від дня тижня. До них належать дев’ять дванадесятих свят:

Різдво Пресвятої Богородиці — 21 вересня (8 вересня ст. стилю);
Введення у Храм Пресвятої Богородиці — 4 грудня (21 листопада ст. стилю);
Різдво Господа нашого Ісуса Христа — 7 січня (25 грудня ст. стилю);
Богоявлення, або День Хрещення Господа, Водохреща — 19 січня (6 січня ст. стилю);
Стрітення Господнє — 15 лютого (2 лютого ст. стилю);
Благовіщення Пресвятої Діви Марії — 7 квітня (25 березня ст. стилю);
Преображення Господнє (Другий Спас)— 19 серпня (6 серпня ст. стилю);
Успіння Божої Матері — 28 серпня (15 серпня ст. стилю);
Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього — 27 вересня (14 вересня ст. стилю).
Друга категорія дванадесятих свят — перехідні (рухомі). Вони належать до великоднього циклу, вираховуються за певним числом днів від Великодня і припадають у різні роки на різні дати. Це такі свята:
Вхід Господа до Єрусалима (Вербна неділя) — святкується за тиждень до Великодня;
Вознесіння Господнє — святкується через 40 днів по Великодні, тобто завжди в четвер шостого тижня опісля;
П’ятидесятниця. Трійця. Зішестя Святого Духа на Апостолів — через сім тижнів, тобто на восьмий тиждень після Великодня, завжди в неділю.
Із-поміж інших свят найбільш шановані, згідно з церковною традицією:
Обрізання Господнє — 14 січня (1 січня ст. стилю);
Покрова Пресвятої Богородиці — 14 жовтня (1 жовтня ст. стилю);
Різдво Чесного і славного пророка Предтечі Хрестителя Іоанна— 7 липня (24 червня ст. стилю);
Усікновення глави Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна Івана Хрестителя — 11 вересня (29 серпня ст. стилю);
Святих апостолів Петра і Павла — 12 липня (29 червня ст. стилю);
Святого апостола Івана Богослова — 21 травня (8 травня ст. стилю) і 9 жовтня (26 вересня ст. стилю);
День святого Миколая — 22 травня (8 травня ст. стилю) та 19 грудня (6 грудня ст. стилю).
Крім того, в кожній парафії, в кожному храмі вшановують урочистим богослужінням своїх святих (на честь яких заснований храм) чи дні явлення чудотворної ікони.

Далі

До змісту Релігії. Дитяча енциклопедія