Леся ХРАПЛИВА
ВІТЕР З УКРАЇНИ

РУШНИЧОК

Гануся рушничок біленький вишивала. Приглядалися: сміхунчик, ведмедик і ляля. Сіла Ганя в куточку кімнати, почала нитку в голочку заволікати. В голки гарне ушко золотаве. Втягнути туди нитку — нелегка справа. Щось Гануся разів з десять пробувала! Аж журилися: сміхунчик, ведмедик і ляля.
Розшивала Ганя квіточки навколо. Хрестиків зо три поставила, а два порола. Все пильненько шила чорними нитками, бігала щось радитись до мами. Розцвітала усмішка в Ганусі на личку, а на полотенці — квіти невеличкі.
Ще й дала квіткам барви: червоні, жовті, сині, щоб цвіли, неначе справжні в Україні. І листочки там зелені вишивала. Любувалися: сміхунчик, ведмедик та ляля.
Та не думала Ганусенька ніколи, що ця голка не тільки шиє, але й коле! Ой! Вколола Гані пальчик, ще й мізинний! Ганя плакала, що голка всьому винна! Навіть три дні в руки рушничка не брала. Аж заплакали: сміхунчик, ведмедик та ляля.
Засвітило сонечко в суботу, а Гануся знову при роботі. Знов квітки одна за одною росли поволі, наче між пшеницею у полі.
Витягнула нитку непотрібну і змережала мережку дрібно. Ще й сама у мидниці рушник чистенько прала! Усміхалися: сміхунчик, ведмедик і ляля.
Коли ж сонечко зійшло в неділеньку раненько, то рушник уже висів понад образом Шевченка. І Кобзар на образі радів у цю днину, що кругом побачив квіти з України. Що Гануся, хоч далеко проживала, свого краю рідного не забувала. І що тямила в Кобзареве свято1) його образ рушничком прибрати.

1) Пам'ять Тараса Шевченка вшановують усі українці на всьому світі дев'ятого березня (роковини його народим), або десятого березня (роковини його смерти).

Далі

До змісту Леся ХРАПЛИВА ВІТЕР З УКРАЇНИ