Леся ХРАПЛИВА
ВІТЕР З УКРАЇНИ — 2
Друга збірка оповідань для дітей шкільного віку Нью-Йорк – 1965

Обкладинка Петра Андрусіва
Оформлення-витинанки автора

СЛОВО ВІД ВІТРА

Добридень, Діти!

Добрий день! Ви не знаєте, кому відповісти? Бо хтось тут говорить, а Ви не бачите нікого? Одначе Ви не помилилися, Вам не причулося: я справді казав „Добрий день!" І жду від Вас відповіді, Вашого привіту. Тільки не оглядайтеся, не шукайте мене! Бо й так не побачите. Я невидний — я тільки вітер. Я вітер з України.
Вам дивно, як це я прилетів аж так здалека? Чому шукаю Вас та хочу говорити з Вами? Таж України Ви самі ніколи не бачили. Ця земля, що її Ви побачили вперше у житті — не українська земля. Ця земля, що по ній Ви вчилися ходити — гостинна земля, але не українська.
Одначе я летів до Вас. Одначе я знав, де Вас шукати. Знав, як Вас пізнати. Бо Ви українські діти. І до Вас вислала мене Ваша Батьківщина Україна. І я Вас знайшов та пізнав. Вам дивно? Та Вас неважко пізнати! Я знаю добре українських дітей, бо люблю їх. Скільки то їх бачу я щоденно на вулицях Києва, Львова, Черновець, Ужгороду!
Бачив я і тих українських дітей, що їх батьків вивезли вороги-більшовики в холодний Сибір чи на гарячі азійські цілини. А проте ці діти росли, вчилися, бавилися, сміялися.
Бачив я наших дітей, що їм чужі вчителі наказували говорити чужою, російською мовою. А вони, де лиш могли, говорили по-українському.
Бачив я українських дітей, що їх вчили чужинці, як погорджувати своєю рідною країною, а зате шанувати ворога — Росію. А ці діти розшукували по підвалах та піддашшях старі книжки, щоб з них пізнати правду про славне минуле свого народу. І ці діти не боялися говорити вголос цю правду!
Я бачив дітей, що їх вороги вчили змалку, ніби Бога немає. А ці діти клякали потайки кожного вечора та молилися. Молилися гаряче та з усього серця.
Так, я бачив справді таких дітей! І вони з тугою згадували Вас. Як це, спитаєте? О, вони чували нераз, що десь у далекому світі живуть на волі такі самі українські діти, як і вони. Що їм вільно голосно разом усім молитися. їм вільно любити Україну і говорити про це голосно.
Так, я знаю українських дітей і тому Вас зразу пізнав. Бо маю Вам так багато розказати! Чи схочете мене слухати? Бо моя мова неголосна. Вона тиха та щира, як мова людського серця. Почує її тільки той, хто схоче слухати.
Ви кажете, що хочете слухати мене? Справді? Тоді сідайте кругом і слухайте тихо-тихенько, а я буду Вам розказувати...

ЗИМОВА КАЗКА
ПЕРШИЙ ДАР
ГРУДКА ЗЕМЛІ
УСТИНА ШКОЛА
ЩО РОЗКАЗУВАВ КАМІННИЙ ЛЕВ
КАЛИНОВИЙ ЛИСТОЧОК
ТАНК
ІКОНА ОДІҐІТРІЯ
ЗОЛОТОРОГИЙ БАРАНЧИК
СИНІЙ М'ЯЧИК
ВИШНІ
ЛИЦАР І ЗМІЙ
НА ВЕЛИКДЕНЬ ДО БАБУСІ
СВОЯ ШКОЛА
АНДРІЙКОВІ ІМЕНИНИ
ВЕЧІР ПІД СВЯТОГО АНДРІЯ
СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКА СЦЕНКА
ЛИСТ ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ
В ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛАЯ
ЯПОНСЬКА ЛЯЛЬКА
БАБУСЯ — ІСТОРІЯ
ОРЛИНІ КРИЛА
СПІВАНОЧКИ
ЗОЛОТЕ ЗЕРНО