ДЖЕРЕЛО МАРІЇ
Легенди і перекази
Володимир Мацьків
СЛЬОЗИ-ПИСАНКИ
Легенда
Була п’ятниця. Ранішнє сонце зачервоніло все небо та всі доми в Єрусалимі. В повітрі відчувалась якась дивна тривога, щось, що словами годі переказати. У дворі жидівської ради, Синедріону, чути було дивний галас і крик.
У кутку На камені сидів Ісус Христос. Оточений вартівниками, він очікував на свою дальшу долю. Ще вчора, пізно ввечері, суд засудив його на смерть на хресті. Щоб засуд міг бути виконаний, його мусів потвердити намісник римського цісаря, Пилат. Але він урядує тільки вдень.
Юрба книжників і фарисеїв, що залягала подвір’я, насміхалася з Ісуса, а вартівники штовхали його й били. Апостоли розбіглися, а зляканий Петро заявив, що Ісуса не знає.
Сонце поволі підіймалося вгору. На подвір’ї з’явилися члени жидівської ради й наказали провести Ісуса до Пилата. Їм було дуже спішно — адже ввечері починається свято Пасхи. Ісус мусить згинути до того часу! Пилат не дуже цікавився цією справою. Все-таки сказав, що не бачить вини «в цього чоловіка».
Радні настоювали та почали погрожувати скаргою до цісаря. Тоді Пилат умив руки на знак, що не бере на себе відповідальності за смерть невинного, і видав Ісуса на розп’яття.
По дорозі зустрічали Ісуса побожнії люди, плакали над його долею та помагали йому нести хрест.
Божа Мати, дізнавшися, що сталось, також прибула до Єрусалиму. З великим болем зустріла вона Сина, що ніс хрест на гору Голготу. Нічим не могла йому допомогти, бо вояки, що його оточували, не допустили її до Ісуса.
Ісуса розп’яли між двома розбійниками. Божа Мати плакала ревними сльозами під хрестом. По трьох годинах важких мук Ісус помер.
Надходив вечір. На гору прибули деякі учні Ісуса, щоб його поховати, божі у свято не було дозволено, щоб хтось І висів на хресті. Його поховали у новім гробі під горою. Коло гробу поставлено військову сторожу. Люди розійшлись.
Божа Мати ніяк не могла відійти від гробу свого улюбленого Сина. Вона ще довго там стояла, аж землю прикрила темна ніч. Тоді й вона з великим болем у серці поволі пішла до міста, але цілу дорогу скропила гіркими сльозами. Що далі відходила від гробу, то гарячіші та болючіші були сльози. В суботу всі святкували, і до Ісусового гробу ніхто не приходив. Але в неділю рано-вранці зібралися кілька побожних жінок і пішли до гробу Ісуса. Згідно із тамошнім звичаєм, вони хотіли намазати тіло померлого олійками, бо цього вони не встигли зробити у п’ятницю.
У гробі вже не застали Господнього тіла, і ангел сказав їм, що Христос воскрес. Не було вже й військової сторожі: вона розбіглася. Жінки, врадувані цією новиною, верталися щасливі до міста. На дорозі вони побачили прегарні писанки і стали їх збирати. Вони зразу зрозуміли, що це сльози Божої Матері, які перетворились на писанки. Зустрічаючи людей по дорозі, вони з радістю говорили: «Христос воскрес!» — і наділяли їх гарними писанками. Від тієї пори писанка означає радість, яку нам приносить Христове воскресіння.
Далі
До змісту ДЖЕРЕЛО МАРІЇ
