КВІТИ ДЛЯ МАМИ
ПОЕЗІЇ ПРО МАТІР

Тарас ШЕВЧЕНКО
МАТИ

У нашім раї, на землі,
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Буває іноді: дивлюся,
Дивуюсь дивом, і печаль
Охватить душу; стане жаль
Мені її, і зажурюся
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї Матері Святої,
Що в мир наш Бога принесла.
Тепер їй любо, любо жити:
Вона серед ночі встає,
І стереже добро своє,
І дожидає того світу,
Щоб знов на нього надивитись,
Наговоритись. «Це моє,
Моє!» — I дивиться на його,
І молиться до його Богу,
І вийде з дому погулять,
Гордіше самої цариці,
Щоб людям, бачте, показать
Своє добро: «А подивіться!
Моє найкраще над всіма!»
І ненароком інший гляне —
Весела, рада, Боже мій!
Несе додому свого Йвана;
І їй здається — все село
Весь день дивилося на його,
Що тільки й дива там було,
А більше не було нічого...
Щасливая!..

Іван Франко
ТЯМЛЮ, ЯК НИНІ...

Тямлю, як нині: малим ще хлопчиною
В мамині пісні заслухався я:
Пісні ті стали красою єдиною
Бідного мого тяжкого життя.

«Мамо, голубко! — було налягаю —
Ще про Ганусю, Шумильця, Вінки!»
«Ні, синку, годі! Покіль я співаю,
Праця чекає моєї руки».

Мамо, голубко! Зарана в могилі
Праця й недуга зложили тебе,
Пісня ж твоя в невмираючій силі
В мойому серці ясніє, живе.

Ох, і не раз тая пісня сумненька
В хвилях великих невгоди життя
Тихий привіт мені слала, мов ненька
Сил додала до важкого пуття.

«Синку, кріпися! — мені ти твердила —
Адже ж не паном родився ти чей!
Праця, що в гріб мене часно вложила
Та лиш тебе доведе до людей».

«Правда, Матусю! Спасибі за раду!
Я її правди не раз досвідчив.
Праця дала життя мені принаду,
Ціль дала, щоб в манівцях не блудив...»

Євген Сверстюк
МАТЕРІ-СТРАДНИЦІ

Далека, самотня й далека,
у цілому світі одна, дні і ночі,
у студень і спеку,
до мене летить вона.
Рідна, як пісня з колиски,
тиха, як свято волинське.

Готова завжди до страждання,
до горя, до болю і втрат,
вона віддала б останнє
й терпіла сама стократ,
щоб доля мене ласкала,
щоб лихо мене минало.

Але у безсонні ночі,
як ноги і руки гудуть,
гнітять її сни пророчі
про тернями вкриту путь.
Що я не такий, як люди,
і щастя мені не буде.

Навколішки в тихій молитві,
як страдниця і як свята,
благає вона захистити
і небо мені пригорта.
А потім свої скорботи
топить у вічній роботі.

Розгойдані темні хвилі
лягають в тюремні сни
і носять уламки милі.
То образ її між них,
чи тільки страждання безкрає?
Я знаю: любов не вмирає.

Марійка ПІДГІРЯНКА
МАМА

Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило, —
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.

Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся, —
А то мені моя мама
Гладила волосся.

Снилась мені ягідочка,
Як мед солоденька,
А то мене цілувала
Мама дорогенька.

Снились мені Ангелки,
Що в рай мене несли,
А то мене мами ручки
До серця притисли.

Снилося мені, що на крилах
Я в гору несуся, —
А то мене із постелі
Піднесла матуся.

Наталка Талиманчук
БЕЗ ВЕРБИ Й КАЛИНИ

Хто свій рід забуде,
Рідних маму й тата,
Той хай не вертає
До своєї хати.

Пам'ятаю, мамо,
Твоє тихе слово,
Що мене учило
Добру та любові.

«У вербі, дитино,
Сонце прокидається,
На гілках калини
Діти колихаються».

Опустила віти
Червона калина,
Тихо шепче з вітром
Верба й тополина.

А до мене знову
Мамин голос лине:
«Без верби й калини
Нема України».

Андрій Малишко
ПІСНЯ ПРО РУШНИК

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

I в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.

I твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.

I на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Уляна Кравченко
НА СВЯТО МАТУСІ

Ой, яка ж бо ти, Матусю,
Дорога та мила,
Того словечком сказати
Ще не моя сила...

Що те сонечко на небі,
В лузі квітка красна,
Се Матуся в нашій хаті —
Добре все та ясне...

Ясне сонце світить з неба,
Веселить та гріє, —
В рідній хаті при Матусі
Кожне з нас радіє.

Під опікою Матусі
Весело гуляю —
Що се холод, що се голод
Що біда — не знаю...

Над усіх, над все у світі
Матінку кохаю,
І в отеє велике Свято
Гараздом вітаю:

— Без журби та й у здоровлю
Жити дай Вам Боже!
А віддячитись Матусі
Бог мені поможе...

Юрій Шкрумеляк
РОЗМОВА ПРО МАМУ

Що то є за днина,
Що то є за свято,
Що сюди зійшлося
Гостей так багато?

Знаю, що за днина,
І всім варт це знати:
Прийшли всі люди
Мамі честь віддати.

Бо матуся рідна
Для дітей працює,
Сорочинку шиє,
Бавить їх, годує.

Як вони веселі,
Матінка радіє,
Як їм щось бракує,
Помогти уміє.

Знаю, сестро, знаю:
Матінка єдина
Трудиться всю днину
Для дочки й для сина.

В радості і в смутку
Завжди з діточками;
Все, що тільки маєм,
Маємо від мами.

Ось ці чоботятка
І вся одежина,
їх мені старала
Матінка єдина.

А всі ці прикраси
І вишивка-чічка!
Не одна матусі
Зійшла при них нічка.

А чуєш, як в грудях
Нам б'ється серденько?
Те серце дала нам
Також рідна ненька!

Я знаю! Тим серцем
Ми маємо жити,
І Бога, і маму,
Край рідний любити.

За всі тії труди,
Що нам дала мати,
Прийшли ми всі нині
Її шанувати.

За всю важку працю,
За всі її труди
Бодай одна днина
Хай святом їй буде!

Леся Храплива
КВІТИ ДЛЯ МАМИ

Під час процесу Ірени Стасів-Калинець кількарічна дочка Дзвінка намагалася передати матері квіти, але, з наказу судді і прокурора Боєчка, охорона вирвала з рук дитини квіти і кинула їх на землю.
(З пресового повідомлення)

В ручці затисненій — квіти.
Люди говорять: це суд?...
Маму, найкращу на світі
Зараз мені привезуть..

Мама, що місяць для доні
Вміла знімати з небес,
Вміла пестити в долоні
Всесвіт щасливий увесь.

Мама — розспівані взори,
Казка про зоряний віз...
Мама — дитиняче горе,
Подушка мокра від сліз.

Квіти дзвінкі, як дівчатко:
Сині, рухливі дзвінки...
— Котика взяти, ой татку,
Ми позабули таки!

— Татку, той «ворон» — безкрилий,
Просто не ворон, а змій!
Маму туди посадили?
Мамі там лячно самій!...

Двері відкрились... Це — Мама!?
Ближче підводять...
Не сон? Рідна така і... незнана,
З хованих, давніх ікон?...

— Мамо, візьми, ти ж їх любиш!
Серце дзвенить у дзвінках...
— Хто це хапає так грубо?
— Люта, вузлиста рука!

Китиця впала, ой пробі!
— Дайте підняти! В цю мить
Чавить нечищений чобіт...
— Мамо, пелюсткам болить!
— Мамо-о-ооо...

Наталка Позняк
МАМИНА МОЛИТВА

Навчіть мене молитись, мамо.
Не за себе — за цілий світ.
Не словом — Вашими піснями,
Що Ви плекали стільки літ.
Навчіть мене людей любити
Без заздрості і без образ,
Щоб в глибині очей відкритих
Вогонь довіри не погас.

Мамина молитва,
Як любов свята.
Мамина молитва
В дітях вироста.
Помолюся Богу
В світанковий час,
Щоб усі тривоги
Обминали Вас.

Щодня лечу до вас думками
І сповідаюсь, як землі,
і пахне вашими руками
Хліб на ранковому столі.
Коли душа до неба лине,
Я зачудовано мовчу.
«Помилуй, Господи, Вкраїну», —
За Вами тихо шепочу.

СИНІВСЬКА МОЛИТВА Вірші та пісні про Матір

МОЇЙ МАТУСІ
Двісті віршів про маму для дітей Упорядкування та передмова Галини Кирпи

КВІТИ ДЛЯ МАМИ Поезії про матір

Красне письменство про українську матір

Мамо рідна, хай святитися твоє ім'я Сценарії шкільного свята на День Матері