Ігор Акімушкін
ЦІКАВИНКИ ЖИВОЇ ПРИРОДИ

У кого ніс, як огірок

У мавп носи маленькі, приплюснуті.
Але не у всіх так: є мавпи, у яких носики трохи підняті вгору.
Одна така мавпа живе в Китаї - у гірських лісах і бамбукових джунглях. Там узимку холодно. Сніг глибокий. Мавпи скакають по снігу! Густа вовна рятує їх від холоду.
Інша кирпата мавпа живе в Індонезії, на островах Ментавай.
Носик у неї такий само, як у китайської, невеликий. Хвіст короткий і тоненький. У китайської-довгий і пухнастий.

А ось у мавпи кахау ніс, як у клоуна. Висячий огірок - довжиною сантиметрів десять. Років приблизно із семи ніс у самців швидко росте, усе більше й більше. Чим старший самець, тим довший у нього ніс - висить, закриваючи рот. І коли цей носач їсть, лапою відсуває в бік свій громіздкий "огірок".
А навіщо йому такий ніс?
Щоб голосніше кричати!
Як контрабас, видає ніс-огірок голосні крики "хонк-кихонк". У самок з їх короткими носами й крики виходять неголосні, схожі на гусячий ґелґіт.

Мавпи-носачі ніколи не б'ються. Усякі суперечки вирішують вони так: два самці сядуть один перед одним і ну кричати. Кричать, кричать-хто кого перекричить, той і переможець. А перекричить той, у кого ніс більший. Самець із меншим носом після такої дуелі ганебно втікає.

Мешкають носачі в густих лісах Індонезії, на острові Калімантан, і завжди біля річки чи озера. Вони добре плавають і пірнають. На лапах у них навіть невеликі перепонки.

Дуже люблять носаті мавпи свіжі, соковиті листки. І перед тим, як заснути на дереві, усе їдять їх і їдять, доки можуть дотягнутися до якого-небудь листка, не злізаючи з "ліжка". До ранку все голе навкруги гілок, на яких вони спали. І тому кожної ночі сплять носачі на новому місці.

У кого дім із повітря

Цей дивний домовласник - павук сріблянка. У будь-якому нашому ставку ви знайдете його повітряний замок.
Замок висить під водою. Павук - відмінний водолаз, пірнає на дно й плете у водяних джунглях дзвін із павутини. Шовковими нитками прив'язує його до підводних стеблин.
Потім піднімається на поверхню за повітрям.
Усе тіло у павука покрите густими волосинками. Бульбашки повітря застряють поміж ними.
Коли з поверхні ставка сріблянка пірнає на глибину, то відносить під брюшком велику бульбашку повітря. Павук притримує її лапками.
Це перша "цеглинка" для дому, каркас якого сплетено з павутини. Пірнувши під дзвона, павук звільняється від повітряних бульбашок. Вони піднімаються вгору й збираються під куполом. Багато прогулянок доводиться здійснити павуку на поверхню, перед тим як його дім наповниться повітрям.
Хоч і під водою, але на чистому повітрі живе павук!
Увесь день він спить у повітряному замку, а вночі виходить на полювання - полює на дрібних водяних комах.
Навіть павученята народжуються під повітряним ковпаком, в окремій "кімнатці". Вони підростуть, і кожний павучок побудує свій повітряний замок.

Хто без крил літає

Хіба бувають такі літуни?
Виявляється, бувають, і не мало їх. Хто ходив нашими лісами, певне, бачив білку-летягу. Тваринка піднімається на дерево вище, розчепірює лапки: поміж лапками "парус" натягнуто - складка шкіри. І ось скакає вниз із карколомної височини. Але не розбивається, а ковзає повітрям на шкіряному парашуті. Чим вищий старт, тим далі буде фініш. Стартуючи з верховіття великої сосни, білка-летяга може пролетіти 50 метрів. На кінець шляху тваринка летіть зі швидкістю поїзда.

Здається, ось-ось задіне вона дерево й розіб'ється. Але "пілот" витягує вперед задні лапки, стає у повітрі майже вертикально й різко гальмує, "приземляється" на стовбурі дерева - гострі кігті чіпляються за кору. Хто ще літає без крил? Чи чули про літаючих риб? Розганяючись у морі, вони вистрибують з води і в'ються в повітрі на широких грудних плавниках.

Є і жаби-"пілоти". Живуть вони в Індонезії. На кожній лапці у жабки по парашуту:
пальці у неї довгі, перетинки між ними широкі, набагато ширші, ніж у інших жаб. На цих перетинках жаба й літає.
Щоправда, лише зверху вниз, але все-таки літає. Пролітає метрів двадцять - у сто разів більше, ніж може стрибнути звичайна жабка.

По сусідству з жабкою-парашутистом у лісах Яви завис поміж деревами літаючий дракон. Ящірка така: п'ять-шість ребер у неї, немов на шарнірах, можуть розсуватися в боки, розтягуючи шкіру, - планер готовий до польоту! Ящірка благополучно приземлилась, крила "автоматично" складаються.

Змія-"пілот" живе також у Південній Азії на тропічних деревах. Змія стрибає з дерева, інколи і з двадцятиметрового, і, пролетівши косо вниз, м'яко приземляється. Перед стартом вона витягується, як палка, сильно розчепірює ребра. Шкіра, натягнута поміж ними, перетворюється в невеликий "парашут".

Хто пташиним молоком ситий

Говорять, немов пташиного молока немає на світі. А воно ж є. І ходити далеко за ним не треба: подивіться, чим годують голуби своїх пташенят.
Коли пташенята виводяться, у зобі в голубів-батьків утворюється біла сирниста маса. Це і є зобне, чи пташине, молоко. Більше двох тижнів годують голуби своїх дітей зобним молоком. Пташенята підростають і переходять на інший корм.
У нас голуби виводять пташенят улітку. У цей час на іншому краю землі - в Антарктиді - зима. Виють заметілі, стоять морози тріскучі.

А імператорські пінгвіни висиджують яйця, вірніше, "вистоюють" - кожний тримає на лапках по яйцю. Покласти його нікуди - скрізь сніг. Зверху яйце прикрите пуховою "ковдрою" - складкою шкіри на череві.

Дивні птахи - виводять пташенят не влітку, а взимку. Пінгвінихи знесуть яйце й віддають його на збереження самцям. Самі йдуть далеко до моря за харчами, ловлять каракатиць і риб. Через два місяці повертаються. Самці до цього часу обзавелись потомством: з яєць вивелись птахи. Вони їсти хочуть і чекають мам з нетерпінням.
Але чи багато пінгвіниха може узяти із собою харчів? Не в мішку ж вона їх приносить - у шлунку.
А пташенят треба годувати два місяці, доки не повернуться з подорожі за кормом самці. Вони також відходять до моря, як тільки самки прийдуть.
Виручає пташине молоко, яке виділяють стінки стравоходу і шлунка пінгвінів. Його їдять пташенята.
Пташине молоко зовні мало схоже на коров'яче, але призначення у нього таке ж:
вигодовувати дитинчат у перші дні їхнього життя.

Барбара Корк
ВОНИ ТАКІ РІЗНІ

Ссавці відрізняються від усіх інших тварин. Тільки в самок ссавців виробляється молоко, яким вони годують малят. Усім ссавцям потрібне повітря, навіть тим, які живуть у воді. У всіх ссавців розвинений мозок. Температура тіла в ссавців залишається сталою і в жару, і в холодну погоду. Тіло ссавців покрите хутром або волоссям. У вівцебиків волосся багато. Воно їх зігріває. А у слонів волосся зовсім мало. У дикобразів особливе волосся, яке називають голками. Багато ссавців покриті волоссям двох видів. У бобрів під довгим, жорстким волоссям ховається щільний шар м'якого. У воді намокає тільки верхнє волосся. Деякі ссавці, наприклад верблюди, раз на рік міняють своє хутро. Ось у цього верблюда виростає літній тонкий покрив, а щільна зимова шерсть випадає великими клаптями.

Дуже багато ссавців виходить на полювання вночі. У деяких ссавців очне дно вистелене шаром особливої речовини, яка допомагає їм бачити в темряві. Коли на очі падає світло, вони починають світитися. У довгоп'ята великі очі й особливо влаштовані вуха, завдяки чому звірятко добре бачить і чує вночі. Він стрибає з гілки на гілку й вишукує комах та дрібних тварин. Борсукам під час нічних прогулянок дуже допомагають тонкий нюх і гарний слух. Вони знаходять здобич по запаху, обнюхуючи носом землю.

Багато кажанів ловлять ночами комах. Так, підковоніс великий живиться мухами, жуками та нічними метеликами. Здобич він пережовує гострими дрібними зубами. Опосум цукровий літаючий живиться нічними квітами й комахами. Щоб беззвучно планерувати з дерева на дерево, він розправляє розміщені по боках тулуба складки шкіри. Руда лисиця полює вночі. Варто мишці зашарудіти у траві, як лисиця тут як тут. Вона підстрибує високо й хапає мишу передніми лапами.

Ссавці будують собі житло, в якому можуть зігрітися, обсохнути й сховатися в разі небезпеки. Кролики проривають під землею справжній лабіринт. Їх житло називають "садок". Тут кролики надійно захищені від ворогів. Самка мишки будує дім для своїх малят. Вона розриває травинки на смужки і в'є з них кругле гніздечко. У ньому завжди тепло й сухо. Самка білого ведмедя риє в кризі і в снігу печеру й проводить у ній зиму. Вона не виходить назовні до весни, аж поки не потепліє.

Шимпанзе сплять у гніздах. Гнізда влаштовують якомога вище на деревах, де мавпа почувається у безпеці. Щоб зробити собі підстилку з листя, шимпанзе пригинають гілки. Кріт проводить усередині свого житла більшу частину життя. Для риття ходів кріт орудує передніми лапами, мов лопатою. У цих ходах він і їсть, і спить.

Є ссавці, які все своє життя проводять у морі,- це дельфіни, кити й морські корови. Дельфін висовується з води, щоб набрати повітря через спеціальний орган - дихало. У дельфіна всі зуби однакові. Ними зручно хапати рибу. Форма тіла дельфіна дозволяє йому дуже швидко пересуватися у воді. Дельфін робить ривок уперед, різко піднімаючи та опускаючи сильний хвіст. Напрямок руху він змінює за допомогою хвоста і спинного плавника. У деяких китів немає зубів. Їх замінюють ряди кісткових пластинок, які закінчуються щільною волосяною бахромою. Бахрома пропускає морську воду й затримує дрібних тваринок.

Тюлені, морські леви й моржі проводять у морі тільки частину свого життя. У них є задні кінцівки. У багатьох з них дуже міцна шкіра. Граціозне, гладеньке тіло морського лева дозволяє йому швидко плавати під водою. Передніми ластами він відштовхується від води, а за допомогою задніх розвертається. Хвіст у нього зовсім короткий. Своїми довгими іклами моржі викопують з морського дна молюсків. Крім того, ікла - це зброя під час бійок. Щороку тюлені, морські леви й моржі виходять з моря насушу, щоб народжувати потомство й міняти шкіру.

Пантера і леопард - це різні тварини?
Чому у жирафа довга шия?
Чому гіпопотама так назвали?