Леся ХРАПЛИВА
ВІТЕР З УКРАЇНИ

МАМА

— Лідусю, ти вже випила молочко? — питала мама.
— Ні!
— А чому?
— Бо ні!
— Лідусю, випий молочко, поки тепле!
— Не хочу!
— Лідусю, мама буде гніватися!
— То гнівайся!
— Ти нечемна, Лідусю! Я гніваюся на тебе!
— То я на тебе теж гніваюся! — Ліда віддула губки, встала з крісла і пішла геть.
Прийшла Лідуся до своєї кімнатки. Хотіла розказати лялі, що гнівається на маму. Але тільки торкнулася вона червоної суконочки лялі, як ляля запищала:
— Не руш мене! Мені твоя мама пошила таку гарну суконочку, а ти гніваєшся на маму!
Пішла Ліда до ведмедика. Але ведмедик забурмотів:
— Лиши мене! Твоя мама прилатала мені вухо, коли ти його обірвала, а ти гніваєшся на маму!
Пішла Ліда до м'ячика, зеленого, квітистого. А той і собі:
— Лиши мене! Твоя мама купила мене тобі на уродини. Я коштував дорого, і твоя мама мусіла добре на працюватися, щоб мене купити! А ти гніваєшся на маму! — і м'ячик покотився геть під ліжко.

На вікні стояла в вазонку рожева квітка. Пішла Лідуся до неї, щоб розказати їй, що гнівається на маму. Але квітка обурено затріпотіла листочками:
— Мене твоя мама посадила у вазоник і підливає щоднини, а ти гніваєшся на маму! Іди собі геть; я не хочу говорити з тобою!
Аж тут озвався і тканий килимик під ногами:
— Мене твоя мама привезла з дому аж через море!
І тріпає та чистить мене кожної суботи, а ти гніваєшся на маму! Забирайся і не пробуй мене топтати! — і почав килимик морщитися та суватися по долівці, так що Ліда трохи не перевернулась.
А тут ще й суконочка почала доповідати:
— Мене твоя мама сама вишивала цілими ночами, сама мене пере та прасує, коли ти мене посмаруєш, а ти гніваєшся на маму!
Цього було вже Лідусі забагато! Вона розплакалась і мерщій побігла в їдальню... перепросити маму і чемно випити молочко.

Далі

До змісту Леся ХРАПЛИВА ВІТЕР З УКРАЇНИ