Леся ХРАПЛИВА
ВІТЕР З УКРАЇНИ

ОСІННИЙ ЛИСТОЧОК

Ромчик і Орися жили у Львові,1) де зелені сади і церкви чудові, де восени паде тихенько листя, шляхи вкриває килимом барвистим.
Ходили вони щоранку обоє у школу. Хоч добре вчилися, та школи не любили, бо там погані москалі учили. Там не було ікон, не знали там і свята і молитов не дозволяли відмовляти. Та нічого робити: му сіли у школу ходити!
А коли Ромчик та Орися проходили ранком промінним попід ратушем,2) де леви два камінні, большевицьку бачили сторожу: з крісами, насуплену, ворожу... Прапор лопотів на ратуші багровий, наче купаний в невинній крові!
Тільки ввечорі, коли вертали в хату, зачиняла щільно вікна мати і розказувала про минуле дітям: як Україна була славна в світі, про красу та про багатство України — і як татко на Воркуті3) десь гине...
Слухав Ромчик мамині слова завзято, в кулачки стискав усе рученята, а в Орисі, мов роса по листі, по лиці збігали слізоньки перлисті.
Раз у листопаді, у неділю, зранку пішли Ромчик та Орися на прогулянку. Де каштани жовті, в тузі всі похилі, де стояли мури Цитаделі.4) Йшли. Сміялось сонечко осіннє, і листки стелились по камінні. Кулями пошарпані, понурі, червоніли Цитаделі мури.
Золотий листок серед дороги злинув дітям просто перед ноги. І нараз почули діти пречудову золотого листа дивну мову:
— Де йдете ви стежкою обоє, вояки готовились до бою. А було це вже давно, нівроку: тисяча дев'ятсот вісімнадцятого року.5) Ранок перший того листопада зустрічав усіх привітно, радо. Прапори, немов бурливе море, піднімались, синьожовті, понад містом вгору. Впали з рук кайдани всі ворожі, і здавалось — Правда переможе! Та вже після полудня всі почули, як летіли з-за домів ворожі перші кулі. В бій пішли стрільці, чота за чотою — боронити довгождану волю. А за ними йшла вулицями, крізь тишу лиховісну, їх стрілецька пісня.
— Тут, де я поклався вам під ноги, впав у бою стрілець під час облоги. Плакав дощ, коли стрілець загинув у боротьбі за рідну Україну...
Проминали довгі, довгі літа... Щось завжди мінялося у світі. То плило собі життя спокійне, то гарматами ревіли війни. Тільки місяць листопад у Львові все той самий: мрійливий, чудовий. Все листки з дерев падуть додолу, шепчуть казку про колишню волю. ..
Підняла листок з землі Орися, той, що споминами золотився, і забрала зі собою в хату. За ікону там його поклала мати.
І не знали большевицькі всі сторожі, з крісами, насуплені, ворожі, що в руках несли у хату діти казку ту, що світлим сонцем світить, що у дні важкі дає розраду: жовтий лист львівського Листопада...

1) Львів — місто в Україні, головне місто Галичини.

2) Ратуш — будинок міської управи.

3) Воркута — карний табір далеко на півночі. Большевики вивозять туди багато
українців.

4) Цитаделя — міська твердиня у Львові. В 1918 році там боронилися наші стрільці проти поляків.

5) Тоді українці перебрали були вночі владу від Австрії у Львові та в усій Галичині і вивісили на ратуші синьожовтий прапор.

Далі

До змісту Леся ХРАПЛИВА ВІТЕР З УКРАЇНИ