Оксана КРОТЮК
ФЕДОСЕВА РОБОТА

Кепкували із Федося
І дорослі, й діти,
Що нічого до ладу він
Не вміє зробити.

Хоч ні руки не болять,
Ні боки, ні спина,
А роботу лиш почне,
Зараз і покине.

Тож до бабці і до діда
Наш Федось на літо їде.
В місті праця не цікава.
От в селі — то інша справа.
І дорослі, і малі —
Всі при ділі у селі.

Он сусіда через хату
Випліта брилі завзято.
Жита зріже, як цвіте,
Гарно висушить, складе,
Посортоване розмочить
І плете, бува, до ночі.
Наче сонечка малі,
Золоті його брилі.

Загорілись Феді очі:
Він плести так само хоче.
Хоче день, і два, і п'ять,
Та несила розпочать.
Не біда, є інші справи,
Теж і гарні, і цікаві.

— Он гончар живе в долині.
Йду до нього вчитись нині.
Чемно в учні попрошуся
І гончарювать навчуся.
Глеки, кухлики, миски,
І макітри, й друшляки
Буду виробляти вміло —
Це якраз для мене діло!

Загорілись Феді очі:
Він гончарювати хоче.
Хоче день, і два, і п'ять,
Та несила розпочать.
Що ж, видать, і ця робота
Не для нашого Федота.

Раптом чує він: із гаю
Дивні звуки долинають.
Прислухається Федось —
На сопілці грає хтось.
— Що й казати, славне діло.
За таке берусь я сміло!

Загорілись Феді очі:
На сопілці грати хоче.
Хоче день, і два, і п'ять,
Та несила розпочать.

Роки збігли. Феодосій
Не навчився ніц і досі.
Вік прожив, а не надбав,
Бо як сіяв, так пожав.