Йосип СТРУЦЮК
ПЕРЕЛЯКАНИЙ РАК

Підліз якось рак до берега, аж дивиться — над водою на вигнутій очеретині щось кумедне звисає.
«І що то за нікчема?» — подумав. А потім обхопив очеретину та догори:
— Ану, мерщій злазь! Бо як трусону — то шубовснеш на дно! А тут я вже знатиму, що з тобою робити!
«Біда, не вийти мені живим з його дужих клешень», — подумав той, що вгорі, й затремтів усім тілом, аж очеретина заколивалася над водою.
Але поміркував і вирішив перехитрити рака.
— Слухай, ти, хвалькуватий недотепо! — гукнув униз. — Чи не бачиш, що на мені панцир, який не під силу й ковальському молоту, не те що твоїм немічним клешням. Я зараз сторчма кинуся зверху та приколю тебе до піщаного дна своїми гострими рогами! Що тоді скажеш?
Рак так і опустився грудьми на клешні.
Дійсно, в того, що погрожував згори, був панцир і роги.
«Ого, — засовався на місці він, — то якийсь небезпечний звірище. Краще зійти з дороги».
І позадкував у зарості.
З того часу рак так і повзе задом наперед, бо йому скрізь і завжди здається, що ось-ось зверху на нього кинеться той страшенний звір, якого ви, дітки, називаєте... сли-ма-ком.

[ СОНЦЕ,  СОНЯШНИК  I МIСЯЦЬ ] [ ГОРА,  ЩО ДОВГО  БЛУКАЛА ] [ САМСОМ ]
[ ОЛЕНЬ  I  ВІЛЬШАНКА ] [ ПЕРЕЛЯКАНИЙ  РАК ] [ КРИЛАТА  КВІТКА ]
[ ХТО СПІВАЄ  НАЙКРАЩЕ? ] [ БІЛОЧКА І ДЯТЕЛ ] [ КОТЯЧА  ВИТІВКА ] [ Про автора ]