Марина СТЕПАНСЬКА
ДВОЄ КОСМІЧНИХ КОШЕНЯТ

Жила собі біла космічна кішечка. БілоКоса на ймення. Не знала киця, як і коли вона з'явилася на світ; можливо, вона народилася разом із самим Всесвітом?..

БілоКоса гуляла по космічному безмежжю, по білих зоряних доріжках, зупинялась на перепочинок біля зірок чи планет, перелітаючи час від часу на кометах та метеорах з однієї частини Всесвіту в іншу. І почувалася вона такою самотньою, що інколи навіть плакала. Слізки її падали в космічний простір, відразу перетворюючись на маленькі метеорити, і розліталися навсібіч, в найвіддаленіші куточки Всесвіту…

Одного дня, чи ночі (у Всесвіті нелегко розрізняти їх, настільки вони схожі! Напевне, там триває один безкінечний до-о-о-вгий-предовгий космічний Вічний День, як ти гадаєш, мій маленький любий друже?) Так от, вийшла якось БілоКоса, як зазвичай, на прогулянку і побачила на чорному космічному пилові сліди, схожі на її власні, лише чорного кольору. Її серце стрепенулося і пришвидшено забилося, і, підстрибуючи, кішечка побігла по сліду.

Незабаром БілоКоса побачила — о, яке щастя вона відчула!!! — котика, який без поспіху крокував м'якенькими чорними лапками по чорному космічному пилові. Котик був чорний-чорнісінький; напевне, чорнішого кольору і не існує!
— Няв! Няв! — покликала БілоКоса ЧорноКоса (саме так наша біленька киця відразу подумки назвала ОТОГО, другого котика).
Чорнолапий озирнувся, і, угледівши БілоКосу, аж верескнув і кинувся їй назустріч:
— Як я тішуся з того, що бачу тебе! Мені настільки сумно і самотньо було одному! Няв-няв! Вітаю тебе!
— Здоров був і ти! Мені дуже радісно від нашої зустрічі! Я також сумувала без друга. Мене звуть БілоКоса. А тебе?
— А я ЧорноКос! Дивина — наші імена подібні! Так само, як ми схожі одне до одного.
— ЧорноКосе, потоваришуймо! Удвох нам буде добре жити у Всесвіті!
— Я згоден, БілоКоса! Вдвох краще , ніж поодинці.

І двоє щасливих — кішечка та котик — потерлися носиками. І ніс БілоКосої почорнів, а ЧорноКоса — побілів. Після цього вони ще й потиснули одне одному подушечки передніх правих лапок. Подушечка на лапці ЧорноКоса стала біленькою як найбіліше та найясніше зоряне світло, а в БілоКосої — чорною як найтемніший, найчорніший космічний пил.

І відтоді мандрують незвіданими, широкими Всесвітніми шляхами БілоКоса та ЧорноКос разом. Найближчі та найвірніші друзі.

15.03.2011

[ ДЕНЬ МАТЕРІ ] [ ДВОЄ КОСМІЧНИХ КОШЕНЯТ ] [ ЯК КОСМІЧНІ КОШЕНЯТА МЛИНЦІ ПЕКЛИ ] [ КАЗКА ПРО М'ЯЧИК КАВУН ] [ ІСТОРІЯ ПРО ВЕДМЕДИКА ДМИТРИКА ] [ ЯК ВЕДМЕДИК ДМИТРИК ЛІТАВ ] [ КАЗКА ПРО КАЛЮЖУ, ЯКА ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА… ]