Марина СТЕПАНСЬКА
КАЗКА ПРО КАЛЮЖУ, ЯКА ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА…
Маленька чорна калюжа лежала на тротуарі, на осінньому сірому асфальті і замерзала. Їй було дуже самотньо і сумно. Аби якось розважитися, вона почала удавати з себе кошеня. Згорнулася клубочком і позирала на перехожих крізь примружені повіки.
— Мамо, дивись, кошенятко! — вигукнула Маргаритка. Дівчинка з мамою щойно вийшли з крамниці.
— Бідолашне, замерзло! Мамуню, бачиш, як воно тремтить. Налиймо йому молочка, малюк, напевне, зголоднів.
— Доню, це ж калюжа! І в який посуд ми наллємо молока для калюжі — в нас немає жодного! — мама, сумніваючись і вагаючись, перевела погляд з доні на чорне кошеня-калюжу, і знов на Маргаритку.
— Он тарілка пластикова лежить! Вона не надто брудна, а кошенятко залюбки нап'ється молочка. Йому і потрібно трішечки, а ми, можливо, врятуємо тваринку від голоду! — дівчинка благально подивилася просто в мамині вічі.
Мама вийняла з торбинки пакет щойно купленого молока, відкрутила кришечку. Маргаритка обережно взяла пакет обома руками, присіла і налила білої смачної рідини в пластикову одноразову тарілочку, яку хтось викинув просто на асфальт. Підсунула ближче до мордочки удаваного кошеняти і лагідно припросила:
— Пий, маленьке! Смачного!
Калюжа-кошеня звелося на маленькі лапки і рожевим язичком швиденько почало хлебтати молоко. Незабаром тарілка спорожніла, а калюжа… геть уся побілішала. Лише кінчик хвостика залишився чорним і "шкарпетка" та передній лівій лапі контрастувала з білесенькою пухнастою шубкою кошеняти — вже справжнісінького кошеняти!
— Мррр! — тваринка потерлася щічкою об Маргариткин чобіток і пройшлася по колу біля ноги дівчинки.
— Мамуню, мамуню! А ти казала, що це калюжа! Бачиш, яке гарненьке! Заберімо кошеня додому, будь ласка! Йому не можна залишатися тут, на вулиці, воно самотнє і беззахисне! Ми з ним потоваришуємо! Я назву його Молочний Шлях! Чудове ім'я для котика!
Отак і стала колишня калюжа, а нині красень котик Молочний Шлях другом Маргаритки, і справжнім членом сім'ї. В нього є власна мисочка, з якої він п'є молочко, м'який теплий килимок, і родина, яка його любить. Інколи уві сні Молочний Шлях відчуває холод, йому здається, ніби він лежить на холодному сірому твердому асфальті, і така самотність і печаль огортає його котячу душу, що він здригається і прокидається. Молочний Шлях біжить до своєї найкращої подруги Маргаритки, муркоче і лащиться. Дівчинка пестить його за вушком, щебече щось лагідно та заспокійливо, і Молочний Шлях почувається найщасливішим котиком в цілому світі.
05.11.2014
[ ДЕНЬ МАТЕРІ ] [ ДВОЄ КОСМІЧНИХ КОШЕНЯТ ] [ ЯК КОСМІЧНІ КОШЕНЯТА МЛИНЦІ ПЕКЛИ ] [ КАЗКА ПРО М'ЯЧИК КАВУН ] [ ІСТОРІЯ ПРО ВЕДМЕДИКА ДМИТРИКА ] [ ЯК ВЕДМЕДИК ДМИТРИК ЛІТАВ ] [ КАЗКА ПРО КАЛЮЖУ, ЯКА ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА… ]
