Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ
ЯКІ ВОНИ БІДНІ
Ще не світало, ще й ранкова зоря не зайнялася, як батько збудив Сергійка й сказав:
— Ходімо в поле. Послухаємо жайворонкову пісню.
Син живенько встав, одягнувся, і вони з батьком пішли в поле. Небо на сході стало рожеве. Небосхил щохвилини світлів, зорі згасали. І тої ж хвилини Сергійко почув дивну пісню. Немов над полем хтось натягнув срібну струну, й вогняна пташка, доторкаючись до неї крильцями, розсипає над степом небесну музику.
Сергійко затамував дух. Йому спало на думку: «А якби ми з татком спали, — чи жайворонок все одно співав би?»
— Татку, — тихо спитав Сергійко, — а ті, хто зараз сплять, не знають цієї музики?
— Не знають, — прошепотів батько.
— Які вони бідні...
[ ЛЕДАЧА ПОДУШКА / НАЙЛЕДАЧІШИЙ У CBITI KIT ] [ НАЙГАРНІША МАМА ]
[ ПИХАТА ЖАБА / ОБРАЗЛИВЕ СЛОВО ] [ «Наказ дітям» ] [ ЯКІ ВОНИ БІДНІ ]
[ КОМІРЧИНА ДЛЯ ДІДУСЯ / ВІН ЗНЕНАВИДІВ КРАСУ ] [ СОРОМНО ПЕРЕД СОЛОВЕЙКОМ / ДУБ ПІД ВІКНОМ / БО Я — ЛЮДИНА ] [ ЯКИЙ СЛІД ПОВИННА ЗАЛИШАТИ ЛЮДИНА НА ЗЕМЛІ? / РЕМІСНИК І РІЗЕЦЬ ] [ ЯК СЕРГІЙКО НАВЧИВСЯ ЖАЛІТИ / СЬОМА ДОЧКА / ХЛОПЧИК І СНІЖИНКА ]
[ Про інтелектуальне виховання ]
[ Про самовиховання — найбільшу перемогу над самим собою ]
