Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ
            КОМІРЧИНА ДЛЯ ДІДУСЯ
          Захворів дідусь Юрасиків, лежить і кашляє. Мати й тато мовчазні. Одного разу прийшов Юрко з дитячого садка та й бачить: закопує тато стовпи поруч з хатою.
            —  Що це ви будуєте, тату? — запитує Юрко.
            —  Комірчину до хати прибудуємо. Дідусь житиме в комірчині...
            Юрко взяв маленьку лопатку, пішов на город, сів серед картоплиння й копає ямку.
            —  Що це ти копаєш, Юрасику? — запитує батько.
            —  Та землянку будую...
            —  Для чого ж тобі землянка?
            —  А ви з мамою житимете в ній, як постарієте...
          
          ВІН ЗНЕНАВИДІВ КРАСУ
          У матері був трирічний син. Дуже любила вона єдину дитину. Що не захочеться синочкові, мама зразу ж кидається виконувати його бажання.
            Побачив син троянду за вікном, питає:
            —  Що це таке?
            —  Квітка троянди, — відповідає мати.
            —   Хочу квітку троянди, — вимагає хлопчик. Не просить, а вимагає.
            Мати йде, зрізає квітку й приносить синові. Потримав хлопчик троянду в руках, зім'яв пелюстки й кинув на підлогу.
            Побачив син на паркані горобця, питає:
            —  Хто це такий?
            —  Горобець, — відповідає мати.
            —  Хочу горобця, — вимагає хлопчик. Пішла мати до сусідських дітей, просить:
            —  Спіймайте горобця, куплю вам цукерок.
            Упіймали діти горобця, одержали цукерок. Принесла мати пташку. Взяв хлопчик горобця, почав гратися, придавив його за шийку, пискнув горобчик і замовк. Кинув син матері мертву пташку.
            Почув син, як хтось грає за вікном на сопілці. Сподобалась йому гра, питає він у матері:
            —  Що це таке?
            —  Це пастух грає пісню на сопілці.
            —  Хочу пісню, хочу пісню, вона така красива! — зажадав хлопчик.
            Пішла мати до пастуха, просить:
            —  Йди, пастуше, до мого хлопчика любимого, хоче він, щоб йому належала ця прекрасна пісня.
            —  Ні, — відповідає пастух.— Пісня — це краса. Не може один володіти нею. Пісня потрібна всім.
          Ні з чим прийшла мати до сина, переказала йому слова пастуха. І син зненавидів красу, перестав любити й розуміти прекрасне.
          [ ЛЕДАЧА ПОДУШКА / НАЙЛЕДАЧІШИЙ У CBITI KIT ] [ НАЙГАРНІША МАМА ]
[ ПИХАТА ЖАБА / ОБРАЗЛИВЕ СЛОВО ] [ «Наказ дітям» ] [ ЯКІ ВОНИ БІДНІ ] 
[ КОМІРЧИНА ДЛЯ ДІДУСЯ / ВІН ЗНЕНАВИДІВ КРАСУ ] [ СОРОМНО ПЕРЕД СОЛОВЕЙКОМ / ДУБ ПІД ВІКНОМ / БО Я — ЛЮДИНА ] [ ЯКИЙ СЛІД ПОВИННА ЗАЛИШАТИ ЛЮДИНА НА ЗЕМЛІ? / РЕМІСНИК І РІЗЕЦЬ ] [ ЯК СЕРГІЙКО НАВЧИВСЯ ЖАЛІТИ / СЬОМА ДОЧКА / ХЛОПЧИК І СНІЖИНКА ] 
[ Про інтелектуальне виховання ] 
          [ Про самовиховання — найбільшу перемогу над самим собою ]