Анатолій ГРИГОРУК
Савоччин день свободи

У суботу ввечері Савочка подивився по телевізору мультик і після того, як йому разів з десять нагадали, що час уже йти спати, неохоче поклався в ліжко.
Мама поправила на ньому ковдру, пригладила непокірного чубчика і, якось загадково усміхаючись, сказала:
? Савочко! І мені й татові несила більше з тобою змагатися. Тому завтрашній день оголошую днем свободи.
? Як це? ? не второпав Савочка.
? А так. Кожен із нас робитиме все, що тільки йому заманеться.
? І ви не будете мене лаяти ні за які пустощі? ? не повірив власним вухам Савочка.
? Авжеж, ? сказала мама. ? Завтра ти ? вільний козак.
? Ур-ра-а! ? захоплено вигукнув Савочка і в солодких мріях про завтрашній день свободи заснув.
А вранці, як прокинувся, то насамперед заходився підстрибувати на своєму пружинному матраці.
? Я ? чемпіон на батуті! ? горлав він так, ніби його вже нагородили золотою медаллю. – Я можу злетіти під самісіньку стелю!
Тато з мамою намагалися не дивитись у Савоччин бік і тихцем заспокоювали одне одного:
? Нічого, нічого, до вечора якось цей шарварок перетерпимо.
А Савочка, настрибавшись донесхочу на «батуті», став шукати нових розваг. Він наче випробовував татів-мамин терпець і робив усе, що досі йому категорично заборонялося: то крутив мамину швейну машинку, то вигріб із шафи купу речей і влаштував собі схованку, то крейдою малював не дверях якихось чортиків, то, як підсмалений, бігав по хаті й чвиркав довкола водою із пластмасової чвиркавки…
Нарешті Савоччине завзяття трохи пригасло, і він, як був у піжамі, невмиваний та розхристаний, гукнув:
? Мамо, я вже зголоднів. Хочу їсти!
? Отакої! ? здивовано глянула на нього мама. ? Ми дали тобі повну волю, то й на наш день свободи не зазіхай… Як зголоднів ? іди на кухню, смаж яєчню, готуй собі чай. А можеш і вареників наліпити. Одне слово, ти сам собі пан, сам хазяїн.
Савочка ображено засопів і знехотя подибав до холодильника. Він дістав з нього двоє яєць, хотів зачинити дверцята, але цієї миті одне яйце, як живе, випорснуло йому з рук, хряснуло об підлогу й розпливлося слизькою жовто-білою плямою. Савочка на мить сторопів. А далі як зарепетує:
? Не треба мені такого дня свободи! Я хочу їсти!
? Ну що ж, не треба, то й не треба, ? примирливо сказала мама. ? Кінчився наш день свободи, ледь почавшися. Тепер доведеться тобі слухатись і робити все, як годиться. І найперше ? гарненько поприбирай за собою, вмийся та одягнись. А я тим часом наготую сніданок.

Анатолій ГРИГОРУК
Оповідання
[ Бабусина прем'єра ] [ Гра в шашки ] [ Відро води ] [ Дивовижні імена ]
[ Історія з маминим чоботом ] [ Квіточка ] [ Коли по хаті ходять пироги? ] [ Кортячка ]
[ Найкраща сестричка ] [ Ремчик ] [ Сопілонька з калиноньки, ясенове денце ]
[ Нещасливий день ] [ Поросятко на ім’я Кабасик ] [ Савоччин день свободи ] [ Скарб Антончика Монте-Крісто] [ Чий песик? ] [ Чарівна паличка ] [ Чого в Діда Мороза борода із кудельки ] [ Чепурунчик ] [ Хлопчик та білочка ] [ Як стати чарівником ]
Вірші
[ Слон Хортон ] [ Бертель–Фертель ] [ Біла Криниця ] [ Віршик-безкінечник про дірявий глечик ] [ Казочка про великий гриб ] [ Три гномики ] [ Народні пісеньки ]
Пізнавальне
[ Дорогі шевченківські місця ] [ Історія бджолиного вулика ] [] [ Українська Xата ]
[ Про автора ]