Анатолій ГРИГОРУК
Як стати чарівником

— Тату, а я можу стати чарівником? — якось запитав маленький Ростик.
— Навіщо тобі? — здивувався тато.
— Щоб геть усе, що забажаю, збувалося.
— А чого б тобі хотілося найдужче?
Ростик на мить замислився, глибокодумно посмикав себе за вухо і сказав:
— Я, знаєш, чого хотів би? Цілісінький пуд шоколаду!
— Овва, який у тебе вовчий апетит! – засміявся тато. – Навіть для чарівника пуд шоколаду забагато. Від такої кількості і в нього живіт може луснути. Або розболиться, що швидка допомога примчить. Ні, Ростику, твоє бажання якесь, я б сказав, несерйозне. Навіть безвідповідальне.
— Ну, тоді я… я зробив би, щоб завжди в нас було літо. Щоб весь час сонечко гріло. Все росло. І бідні пташечки в ірій не відлітали. І купайся цілий рік.
— По-перше, — заперечив тато, — є чимало таких місць на землі, де ніколи не буває ні снігу, ні морозу. І ходи собі в майці й шортах цілий рік. А, по-друге, ти що не любиш весни, коли прокидається всяка билиночка, коли все оживає, цвіте, радіє життю? Або візьми ти осінь! Цієї пори весь світ, наче в золоті. І ниви, й городина, і садки щедро дарують нам свої плоди. Й білосніжна зима теж нічим не гірша. Тут тобі й новорічна ялинка. І на санчатах спускайся донесхочу. І на ковзанах бігай. І сніговика ліпи… Ні, щось ти не все, Ростику, продумав до кінця.
— Тоді, — рішуче сказав Ростик, — я зробив би так, щоб наші обидва дідусі з бабусями ніколи не старіли. Щоб усі люди завжди молоді були. І не хворіли ніколи.
— Оце діло! – схвально підхопив тато. – Про таке багато хто з давніх-давен мріє. І, очевидно, без чарівника тут не обійтися.
— Ну, а як ним стати? – нетерпляче налягав на своєму Ростик.
— Я знаю один спосіб, — лукаво усміхнувся тато. — Але він непростий. Щоб стати, хлопче, чарівником, треба п'ять разів підряд швидко, швидко, й жодного разу не збившися, проказати одне слівце. А воно складненьке: «орбірідонтіжурсардішкопфурт». Прокажеш його скоромовкою п'ять разів підряд — і висловлюй своє бажання. Воно тут-таки й збудеться...
Вже другий тиждень Ростик тренується вимовляти це химерне слово. Але поки що без успіху.
Ану ж ви спробуйте!

Анатолій ГРИГОРУК
Оповідання
[ Бабусина прем'єра ] [ Гра в шашки ] [ Відро води ] [ Дивовижні імена ]
[ Історія з маминим чоботом ] [ Квіточка ] [ Коли по хаті ходять пироги? ] [ Кортячка ]
[ Найкраща сестричка ] [ Ремчик ] [ Сопілонька з калиноньки, ясенове денце ]
[ Нещасливий день ] [ Поросятко на ім’я Кабасик ] [ Савоччин день свободи ] [ Скарб Антончика Монте-Крісто] [ Чий песик? ] [ Чарівна паличка ] [ Чого в Діда Мороза борода із кудельки ] [ Чепурунчик ] [ Хлопчик та білочка ] [ Як стати чарівником ]
Вірші
[ Слон Хортон ] [ Бертель–Фертель ] [ Біла Криниця ] [ Віршик-безкінечник про дірявий глечик ] [ Казочка про великий гриб ] [ Три гномики ] [ Народні пісеньки ]
Пізнавальне
[ Дорогі шевченківські місця ] [ Історія бджолиного вулика ] [] [ Українська Xата ]
[ Про автора ]