Оксана СМЕРЕК
Котик Рудик

Наш маленький котик Рудик ніяк не може примоститися. На підвіконня застрибнув і першу зірку виглядає. Лапкою вистукує, так ніби зіроньку вхопити хоче. А Назар втомлений, до сну готовий. Стільки справ нині виконав. Уранці на пісочниці великий замок спорудив, лицарів ґумових із хати приніс, парканець із гілочок придумав. Пополудні бабусі шалик допомагав в'язати. Разом із Рудиком клубочком гралися. Котові так гарно вдавалося нитки по всіх усюдах розтягувати, що бабуся врешті-решт виставила його за двері. От і час спати настав, а руде кошеня на зірочки чатує.
— Сонний, сонний коте,
— Не було б турботи
— Зірочки надворі —
Ну а ти в коморі!
Мама співає, а Рудик по склі лапкою совгає.
Аж тут лицарі з піщаного замку до хати заходять, обладунки знімають, кольчугу біля себе кладуть. Рудик хвостиком помахує. Назар позіхає, а тиша навколо на крісла сідає і до ранку спатоньки збирається.
— А де Ваші коні? — питає Назарчик наймолодшого лицаря.
— Коні на припоні, — мило усміхається той.
— На припоні?
— Авжеж, ланцюгом припнуті.
— А сплять вони лежачи чи стоячи? — допитується хлопчик.
— Здебільшого стоячи, втомляться — прилягти можуть.
Лицар каже і так солодко позіхає, що котик Рудик перестає лапкою зіроньки ловити. Даремно, ось уже перша на небо розляглася і виблискує просто Рудикові в очі.
Мама нахиляється і в чоло ніжно цілує.
— Ти лицарів у піску забув, отож вони самі до хати добиралися, — каже мама. Назаркові зовсім не віриться, що то його, іграшкові.
— А Ви звідки? — запитує спантеличено дитина іншого лицаря.
— Як то звідки, з далекого замку. За сотні кілометрів звідси. Потомилися, як коні, — каже лицар і вуса покручує.
На завтра в Назара важливе завдання: довідатися, де він той далекий замок. А ще краще — маму з татом в мандри запросити.
Тут щось легенько у скельце дзенькає, у траву падає. Рудик спинається на лапи і радісно нявчить.
— Зіронька впала, — вигукує лицар і міцно засинає.
На ранок ні коней на припоні, ні лицарів охорони. Тільки Рудик на підвіконні з сонцем вітається!

[ Гава і Нява ] [ Пригоди павука Мережка ] [ Кульбабине царство ]
[ Порятоване серце ] [ Утомлена дорога ] [ Країна дощів ]
[ Котик Рудик ] [ Маґдин равлик ] [ Хата крилата ]

Смерек Оксана — літературознавець і перекладач, кандидат філологічних наук. Донедавна науковий співробітник Інституту Івана Франка НАН України. Авторка поетичної збірки "Панфіла" (Львів, 2003) та наукової монографії "Романи Емми Андієвської: художньо-філософські шукання" (Львів, 2007). Перекладаю з англійської та нідерландської мов. Пишу дитячі казки, вірші, прозові етюди, колискові.