Олександра КОПАЧ
БОГАТИРІ СТАРОДАВНЬОЇ УКРАЇНИ

ОБОРОНЕЦЬ ПЕРЕЯСЛАВА

Колись давно жив-проживав у городі Переяславі богатир молодець Дем'ян Куденевич. У князя Мстислава велику він шану мав, не одну бо ворожу силу він подолав і далеко в степи від города Переяслава відігнав.
Здалека-здалека з чистого поля, із широкого роздолля часто не грізні тучі котилися, а чорні сили безперестанку набігали і кругом усе руйнували.
У неділю досвіта полки Шароканя під мурами стали, саранчею поля вкрили. Страх і плач вулицями города чорними хвилями покотились, усе живе займаючи.
Старий князь славного лицаря Дем'яна до себе кличе-взиває, і мовить:
— Дем'яне, лицарю славний! На твою мужність і силу знов час прийшов. За поміччю Господа, Пресвятої Богородиці, город наш, наших людей заступити, захистити.
— Хай Господь допоможе тобі, князю, любій батьківщині послужити, ворожу силу розбити.
Тут Дем'ян Куденевич перед іконами перехристився, князеві поклонився. Увесь у зброї сяйній на коні зіркатому Білані виїхав попереду війська-лицарства. Брама відкрилась. Оборонці з мурів стрільними хмарами вид закривають. Богатир грізно на ворога вдаряє. Списи ломляться, дзвенять мечі гартовані. Бій гримить, палає. Сам Шарокань на богатиря наступає. Куденевич нехибною рукою ранить його. З коня звалює. Ворожа сила, наче стадо вовків лютих, виє, врозстіч іде. Болотняними випарами в степу зникає.
Город звитяжців зі славою вітає. Сам князь Мстислав до богатиря Дем'яна поспішає, дорогі дари приносить. Але богатир тяжко від ран знемагає, смерть свою бачить.
— Княже мій ласкавий, — мовить, — багатство, це людська марнота. Мертвому — дари тлінні непотрібні. Перед лице Господа несу мій найдорожчий дар: мою любов до батьківщини, до Русі-України.
І вічним сном заснув богатир. І був по ньому великий плач у всьому городі в Переяславі. І з почестю перевезли люди тлінні останки богатиря до стольного города і поховали в печерах над віковічним Дніпром.
А співець пісню створив про нього і вона безсмертною пташкою літає по просторах і віках України.

Словник

Нехибний — безпомилковий, певний.
Звитяжець — герой, витязь.
Тлінний — такий, що нищиться, розпадається.
Випар, випари — газоподібна речовина, що випаровує з чогось.

[ АНІКА БОГАТИР ] [ БОГАТИР СВЯТОГОР ] [ ОБОРОНЕЦЬ ПЕРЕЯСЛАВА ]
[ ДОБРИНЯ БОГАТИР ] [ БОГАТИР СТЕПАНОВИЧ ] [ ТРИ ПРИГОДИ БОГАТИРЯ ІЛЛІ ]
[ КНЯЗЕНКО МИХАЙЛИК ] [ РОМАНКО — РОМАН ВЕЛИКИЙ ] [ БОГАТИР ЦАРЕВИЧ ]
[ КРАСНИЙ МОЛОДЕЦЬ — ЧУРИЛО ПЛЕНКОВИЧ ]

До змісту Олександра КОПАЧ
БОГАТИРІ СТАРОДАВНЬОЇ УКРАЇНИ