Олександра КОПАЧ
БОГАТИРІ СТАРОДАВНЬОЇ УКРАЇНИ

БОГАТИР СТЕПАНОВИЧ

У городі у Галичі живе-проживає молодий-молодець богатир Степанович. Кінь у нього бурий, волохатий, грива до землі сягає, а зброя на могутніх плечах, як золото, сяє. Уже то йому не в замку сидіти, не в городі жити, а мандрувати бажається. Тож Степанович до матері йде, тричі поклін кладе і так каже:
— Мамо моя, мені молодому в далеку дорогу пора. Скрізь я бував, а от стольного города славного Києва я ще й зовсім не видав. Раннім ранком у стольному городі мені бути, славному володареві нашому Володимирові цареві поклонитись.
— До стольного Києва не їдь, мій сину! Там богатирів немало. Богатирів та ще й князенків. З тебе молодого ще й посміються. Посміються ще й погордують: "Молоде соколя, ще й в силу не вбилось, а між нас іде, слави шукає", — так це тобі скажуть.
— Соколя молоде, та до лету вже сильне. Не спиняй, моя мати!
І виїхав молодець славний Степанович. А простори — далекі, а ліси — непроходимі, а ріки — широкі-широченні. Та кінь богатирський зупину ніде не має, понад хмари соколом летить. На Службу Божу в Києві задзвонили, а Степанович перед володарем "Ясним Сонцем" став у замку високому, над рікою широкою, над Дніпром.
Ласкаво богатиря Володимир прийняв і поспитав, як довго з города Галича він мандрував.
— На вечірню вчора в Галичі задзвонили, я виїжджав. На Службу Божу в Києві сповістили, я тут ось став.
Тут бояри гнівом розгнівились:
— Як? Чом ти нас не шануєш, вигадками твоїми обдурюєш? Чи ж бо не три по три сонце гасне, місяць сходить нам, богатирям, тим шляхом проїжджаючим?
Тут і красний Чурило Пленкович, з Галицької землі богатир, своє слово сказав: "Хто його й зна, хто він такий", — і побіч нього й сісти на пирі не бажав.
Отоді то Ілля Муромець, славний богатир, тричі Великому Володареві поклонивсь і своє слово до всіх сказав:
— На Почайну ріку всі ходіть! З молодим соколом до змагу стати, силу-умілість перевірити.
Перший Чурило Пленкович іде. Здалека конем розганяється, ріку Почайну перескакує. Та в воду впав, другого берега не дістав. А Степанович і без розгону з берега на берег, над глибиною своїм конем богатирським легко пронісся.
— Слава молодому богатиреві! Слава! У Києві городі йому бути! — Кругом грімко залунало. Тоді він тричі королеві, всім богатирям поклін віддав, за хліб-сіль подякував.

Словник

Видати — видіти, бачити.
Соколя — молодий сокіл.

[ АНІКА БОГАТИР ] [ БОГАТИР СВЯТОГОР ] [ ОБОРОНЕЦЬ ПЕРЕЯСЛАВА ]
[ ДОБРИНЯ БОГАТИР ] [ БОГАТИР СТЕПАНОВИЧ ] [ ТРИ ПРИГОДИ БОГАТИРЯ ІЛЛІ ]
[ КНЯЗЕНКО МИХАЙЛИК ] [ РОМАНКО — РОМАН ВЕЛИКИЙ ] [ БОГАТИР ЦАРЕВИЧ ]
[ КРАСНИЙ МОЛОДЕЦЬ — ЧУРИЛО ПЛЕНКОВИЧ ]

До змісту Олександра КОПАЧ
БОГАТИРІ СТАРОДАВНЬОЇ УКРАЇНИ