Микола ДМИТРЕНКО
ЛИПА ЗОЛОТОМ ОБЛИПЛА

Фото Миколи Владзімірського

ЛИПА — сакральне дерево, оберіг; символ сердечності, доброти, привабливості, жіночої грації, ніжності, чистоти, краси, щастя, п’янкої любові, зближення (липнути); символ національного дерева західних слов’ян.

Липи ростуть до тисячі років. В Україні є кілька старезних екземплярів на Чернігівщині, Київщині, Рівненщині, Вінниччині (зокрема, обабіч дороги Немирів — Вінниця ростуть 200-річні липи). З м’якої білястої деревини виробляли меблі (столи, лавки, колиски тощо), посуд, вулики, музичні інструменти, авіаційну фанеру, креслярські дошки, олівці, фігурки тварин, статуетки, інші сувеніри. Очевидно, з м’якої липи підробляли й фальшиві печатки, звідси й виводять значення слова “липовий”, тобто підроблений, фальшивий.

Кору дерева обдирали, ці пасма називали ликом. Лико використовували для виплітання личаків (первісно — липчаків) — зручного й дешевого селянського взуття, що його застосовували для безпеки й тепла взимку й улітку під час певних господарських робіт (на стерні, в кам’яних кар’єрах), у складних і тривалих переходах тощо.

У фольклорі чимало висловлювань, які характеризують не лише дерево, а й певні суспільні явища, людину: “З однієї липи двічі лика не деруть”, “Кричить, мов з його чорт лико дере”, “Дерти лико” (тяжко карати, бити, грабувати); “Обдирати, як липку” (грабувати, забирати все; стягувати великі податки); “Лика не в’яже” (дуже п’яний, не може зв’язно говорити).
За повір’ям, липа бере на себе жіночі прокляття, адресовані чоловікам. Ці прокльони відображені на стовбурі й гіллі липи як нарости.

Образ липи зустрічаємо в календарно- та родинно-обрядових піснях (зокрема у щедрівках, веснянках, русальних, купальських, жниварських, весільних). Коли вбирали весільне гільце, то співали:

На городі липа золотом облипла,
Підіте, зберіте, гілечко вберіте.

Завершення важкого трудового дня у наймитській пісні передано чудовим образом:

Уже сонце над липкою,
Трясе наш пан калиткою;
Тряси, не тряси — по копі даси.

У казці “Золота липка” йдеться про діда й зажерливу бабу, яка забажала від золотої липки багатства. Липка виконала бабині забаганки, але коли стара захотіла, щоб у селі всі люди стали її батраками, то повернула все назад — так, як було.

У художній літературі в образі липи змальовують дівчину, молодицю, стареньку добру бабусю. Класичним став рядок П. Тичини: “Ви знаєте, як липа шелестить…”. І. Драч двома рядками подав місткий образ дерева-медоноса з ескортом бджіл:

Лиш золоті вулкани лип навколо
Та ще погоня пахне за плечима.

[ЩО ТАКЕ СИМВОЛ?] [«А НА ТІЙ ВЕРБІ ЗОЛОТА КОРА» ] [ БЕРЕЗА — ДАВНІЙ ОБЕРІГ ] [ ЛИПА ЗОЛОТОМ ОБЛИПЛА ] [ НЕ ХИЛИСЯ, СОСНО ] [ ОЙ ТИ, ДУБЕ, ДУБЕ, КУЧЕРЯВИЙ ДУЖЕ ] [ ОЙ У ПОЛІ КЛЕН-ДЕРЕВО… ] [ РОСТИ, РОСТИ, БАРВІНОЧКУ... ] [ «РОСТИ, РОСТИ, ТОПОЛЕНЬКО…» ] [ СВЯЩЕННЕ ДЕРЕВО ЖИТТЯ (Вишня)] [ СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ ] [ УОСОБЛЕННЯ ТЕМРЯВИ (Бузина)] [ ОБЕРІГ ЩАСЛИВОЇ ДОЛІ (Вишиванка) ]