Ігор КАЛИНЕЦЬ
ДЕЯКІ ПІСЕНЬКИ
ПІСЕНЬКА ПРО МАДОННУ У ЛЬВОВІ
Стоїть серед міста
Діва Пречиста.
Стоїть на драконах,
що з пащ воду ронять
журчисто-врочисто
Діві Пречистій.
Щовечір до Діви
тихо-несміло
злітає ангелик,
немовби метелик,
і ніжний, і милий,
ще й білокрилий.
Він страх як поважно,
дуже уважно
несе їй промінчик
у зоряний вінчик.
Як вінчик засяє,
він знов відлітає
в небо безкрає.
ПІСЕНЬКА ПРО ПОХІД
Спереду стяг,
як в небі птах,
оркестра наша
заграла марша.
Біжімо вслід,
бо йде похід.
Наш крок дрібний –
світ немалий!
Хлопчику, стривай,
ще не час іти
на звитягу.
Це за рідний край
йдуть твої брати
під стягом.
Як підростеш,
тоді підеш
у той похід
героям вслід.
Оркестра наша
заграє марша,
замає стяг,
як в небі птах.
Хлопчику, стривай,
ще не час іти
на звитягу.
Це за рідний край
йдуть твої брати
під стягом.
ПІСЕНЬКА ПРО ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ
Біжу я радо –
дощик позаду
із водограю
щось недоладу
наздоганяє.
О тій порі
рай у душі:
б`ють дзиґарі
на ратуші.
Капле росина
із пелюстинок
у нашім сквері.
Ось наш будинок,
ось наші двері.
О тій порі
рай у душі:
б`ють дзиґарі
на ратуші.
Мчу я, аж лину
через сходину –
ой як помалу.
Через хвилину
відчинить Мама.
О тій порі
рай у душі:
б`ють дзиґарі
на ратуші.
ПІСЕНЬКА ПРО МОЄ МІСТО
Брама рипить,
люд гомонить –
не вмовкає.
А над ними
в небо синє
голуб лине –
туркотає.
Трамвай дзеньчить,
авто вищить –
не вгаває.
А над ними
в небо синє
кулька лине –
виграває.
Свисток сюрчить,
попса гучить –
завиває.
А над ними
в небо синє
хмарка лине –
аж співає!
ПІСЕНЬКА ПРО НАЗВИ
Ось сушений виноград –
всюди він на ринку.
Мама каже: це ізюм.
Бабця – це родзинки.
Ось же кулі золоті –
кислі всередині.
Інші кажуть – це лимон,
я кажу – цитрина.
Ось оранжеві кульки
чи жовтогарячі.
Не кажи – це апельсин,
кажи – помаранча.
Ось ягіддя з наших сіл.
То ж яка дурниця,
що клубникою зовуть
нашу полуницю.
ПІСЕНЬКА ПРО ПАРАСОЛЬКУ
Я малюю парасольку,
акуратно кожну дольку:
жовту, синю і зелену.
Раптом вітер знявсь шалений –
парасольку вирвав з рук
і відніс кудись на луг.
Я за нею, але пізно.
Тут пролився дощик слізно
чистий, бистрий, променистий,
змив дощенту луг барвистий,
змив мальований папір –
хочеш вір або не вір.
Знов малюю парасольку,
акуратно кожну дольку:
жовту, синю і зелену.
Вітра я сховав в кишеню
і йому наперекір
не пущу на мій папір.
ПІСЕНЬКА ПРО ЛІТЕРУ "Я"
Я вже читаю,
всі букви складаю –
і букву "Я",
що є моя!
Не тільки вдома
я є відомий –
хай скаже "Я",
буква моя.
Про мене всюди
друкують люди –
цю букву "Я",
що є моя.
У кожній книжці –
і вище, і нижче
повсюди "Я",
буква моя.
В кожнім журналі –
спочатку й далі,
повсюди "Я",
буква моя.
Я вже не знаю,
де дітись маю.
Може, втекти
до твого "Ти"?
ПІСЕНЬКА ПРО СПІЗНІЛУ ВЕСНУ
Сіє мжичка
на травичку
і по личку капле.
А де ж весна,
а де ж красна?
Навіть і не пахне...
Вже небавом
сміх-забави
і розваги в гаю.
Треба вінок
плести з квіток,
а їх ще немає.
Весно, бачиш
личка наші?
Чи ж є кращі личка?
Візьми зігрій
дитячий рій,
а також травичку!
ПІСЕНЬКА ПРО СКРОМНУ КВІТОЧКУ
Навколо мене
такий зелений,
такий зелений світ.
Я квіточка-
крихіточка,
згубилась у траві.
Ніхто не бачить
моєї вдачі –
непоказану красу.
Я квіточка-
сиріточка
та пахощі несу.
Лише стрибунчик
за мною скучив –
сюркоче на весь світ!
Мій конику-
попонику,
тепер ти мій сусід.
Будемо двоє
у травостої.
Куди ж ти, друже, зник?
Я квіточка-
тендіточка,
а ти – мій захисник!
ПІСЕНЬКА ПРО НЕЗВИЧАЙНІ ПАХОЩІ
Панно Трояндо,
Трояндо-панно,
роньте аромат
на усенький сад —
запахніте
солодко і п'янко
зі самого ранку.
Овва!
Запалала голова,
запалилось в голові
у Трояндовій!
Пане Тюльпане,
Тюльпане-пане,
розчиніте квіт
на усенький світ —
задзвоніте
у свої дзвони
жовті й червоні.
Овва!
Закрутилась голова,
закрутилось в голові
у Тюльпановій!
Це ж тому, Тюльпанку,
що хтось пахне п'янко.
ПІСЕНЬКА ПРО ЦВІРКУНЦЯ
Хто спатки не хоче —
пісню цвіркоче?
Цвіркунець!
Цвіркунець-цвіркунчик,
такий пустунчик.
Та цить!
Он зірка сяє —
мені посилає
промінець.
Промінець-промінчик,
немов перстінчик,
блищить.
Чи ж можу спати —
дар потоптати
нанівець?
Нанівець-нанівчик
дорогий гостинчик
умить?
Побачить зірка —
заплаче гірко
накінець.
Накінець-краюнчик,
невдячний цвіркунчик,
хай йому грець!
ПІСЕНЬКА ПРО ДЖМЕЛИКА
Ну й джмелище,
ну й важище!
Насмоктався нектару –
і не може за кару
підлетіти вище.
Був джмелик
як джмелик —
худенький веселик.
Пісеньку гудів
отаку, як вмів:
гудуду в дуду.
Та й на квітку сів —
солодощі їв.
Я ж травинка,
я стеблинка,
чим я завинила,
що так придавила
золота джмелинка?
Був джмелик
як джмелик —
худенький веселик,
Пісеньку гудів
отаку, як вмів:
гудуду в дуду.
Та й на квітку сів —
солодощі їв.
ПІСЕНЬКА ПРО МІСЯЧЕНЬКА
Он хмаринка,
як перинка,
місяць
укрила:
"Ой, люлі..."
Блиснув ріжок
з-під подушок:
місяць-
сновида
у льолі.
Стирчить ніжка
чи то ріжка?
Стирчить ріжок
чи то ніжок?
Поза хмару
незабаром
місяць
подався
на гулі.
Жене хмарка
жваво, шпарко:
"Вернись,
гульвісо,
до люлі!"
ПІСЕНЬКА ПРО ЗУХВАЛОГО ГОСТЯ
Що за гість
в шибку вліз
і на стіл
сів без слів?
Але ж і зухвалець
увікновлізалець!
Що за гість,
що не їсть
і не п'є —
хто ж він є?
Але ж і зухвалець
той нечастувалець!
Що той гість
нам приніс?
Яку вість
оповість?
Але ж той зухвалець –
сонечка окраєць,
сонечка окрайчик —
зайчик!
ПІСЕНЬКА ПРО ЩЕ ОДНОГО ГОСТЯ
Туп-туп
я вже тут,
рип-рип
як Пилип
тель-тель
з конопель.
Тук-тук
чути стук.
Цок-цок
ось дзвінок.
День-дзень
добрий день!
Бім-бім
у твій дім
бом-бом
йду з добром:
цьом-цьом
нам обом!
ПІСЕНЬКА ПРО ПОВІТРЯНУ КУЛЬКУ
Жив маленький чортик
ще й низького зросту.
Із-під куцих шортів
балаламкав хвостик.
Чортик шморгав носом,
мав під носом бульку.
Він вчепив на хвостик
повітряну кульку.
Кульку штрикнув рогом
для розваги раптом:
було гуку трохи
ще й лишився клаптик.
Ігор КАЛИНЕЦЬ
Найменшим
[ Примовлянки ] [ Небилиці про Котика і Кицю ] [ Різні-прерізні телеляківки ]
[ Маленьке Я є Я ]
[ Деякі пісеньки ]
Більшеньким
[ Книжечка для Дзвінки ]
[ Дивосвіт ] [ Пісні Калинової сопілки ] [ Веселка ]
[ Вітання на поштівках ]
[ Ігорчик святкує ]
[ Наш календарик ] [ Вірші о. Яна Твардовського ]
[ Забави тістечок ] [ Уся Кася з шоколадки, рукавці лиш із помадки ]