Ігор КАЛИНЕЦЬ
ЗАБАВИ ТІСТЕЧОК

МАРЦИПАНИ І ПУНДИКИ

Був собі пан Марципан,
пані Марципані,
їх дитятка і внучатка –
всі Марципанятка.

Вони їли, як не спали,
з вечора до рана,
тільки марципани.

Був собі і Пундик-пан,
пані Пундикова,
їх дитятка і внучатка —
також Пундичатка.

їсти жоден з них не буде,
хай у свято, хай у будень,
якщо то не пундик.

Якось панство Марципанство
запросило на гостину
Пундиків родину:
– Принесіть бо нам гостинці –
пундики в торбинці.

Як усі вони від сили
за столом вмістились
гарно ж погостились:

Пундики там посиділи
і пішли додому,
не відкривши рота –
марципана не хотіли
з'їсти ні одного:
чого доброго, животик
заболить від нього!

Якось Пундиків родина
панство Марципанство
запросило на гостину:
– Принесіть бо нам гостинці
марципани в скриньці.

Які усі вони від сили
за столом вмістились –
гарно погостились:
Марципани посиділи
і пішли додому,
не відкривши рота –
вони пундика не хтіли
з'їсти ні одного:
чого доброго, животик
заболить від нього!

Не гостяться Марципани
геть з тих пір нізащо:
самі ж свої марципани
споживали смачно.

З того часу всі Пундики
вдома лиш сиділи:
і самі свої пундики
з апетитом їли.

БУБЛИКИ І ПИРІЖКИ

Випало бубликам
велике щастя:
зійшлися докупи
круглі й дірчасті.

Зійшлася музика
уся пиріжкова:
пиріжок з вишні,
був і сливовий,
пиріжок сирний,
горохом і м'ясом
і стали грати
на святі разом.

Утнули швиденько
на помах смичка
то коломийку,
то козачка!

Що учинилось?
Не описати!..
Бублики вміють
самі забавлятись.

І ті, що далі,
і ті, що ближче,
бублика бублик
до танцю кличе.

Всі покотились –
з'єднались в коло,
Заколували
довкола столу.

Бублик отой
найокругліший,
втримати кола
не міг вже більше –

під стіл завалився
усім на кару.
Дали попити
з глека узвару.

Якась бабуля,
певно з крамниці,
їх заселила
на довгій нитці.

Той, що зламався,
мені дістався,
я його медом
клеїти взявся.

А де ж музики?
Всі тишком-нишком
від тої бабулі
сховалися в миску.

З'ЇЗД ЛИСТКОВОГО ТІСТА

Щось скоїлось
на світі білім –
повсюди запахло
ваніллю.

Ах, це у нашому місті
з'їзд листкового тіста.

І не просто такий –
міжнародний:
багато делегацій
прибуло сьогодні.

У найбільшому
ресторані
пахне солодко
від самого рання.

Ах, це у нашому місті
з'їзд листкового тіста.

Прибули з Франції
гості –
чомусь казяться
від злості.

До цього тіста
всім дзуськи,
бо тісто крихке –
французьке!

Ми ж – наполеони –
з кремом і без крему
маєм по світу
славу шалену.

Ах, це у нашому місті
з'їзд листкового тіста.

Так то так,
мовлять гості із Польщі,
хіба не смачні
ябка в шляфрочках ?

Чи з горіховою масою
рогалики сметанкові?
Маємо бути чого
гонорові!

І почалися,
як мовлять вчені,
дискусії і дебати.
З різних країн тістечка
могли виступати:

пальчики солоні,
оленячі ріжки,
трубочки-рурки
та інші.
Рулети і язички,
місяці і вітрячки,
круасани якісь –
усяк апетитний гість.
Накремлені,
напудрені,
напахчені,
сиромудрені.

Ах, це у нашому місті
з'їзд листкового тіста.

Мали тут слово
господарі з України:
А ми – завиванці –
кому завинили?
А ми – кошички і капами,
і пироги з ягіддям?..
Не таке і бідне
тісто рідне.

Укінці всі примирились
і прийняли ухвалу,
що листкового тіста
катастрофічне мало.

Що солодкого мало
по цілому світу.
Хай живе тісто листкове
і ласунчики діти!

ВЕРГУН І ПАМПУШКА

Пан Вергун й Пампушка-пані
раз зайшли до ресторану.

Пан Вергун – худющий, довгий,
ще й покручений – нервовий.
А Пампушка – кругла, повна,
дуже мила, маломовна.

– Ми не тратимо надії
скуштувати тут олії.

– Миле панство, прошу сісти.
Чи з одного, панство, тіста?

Буркнув пан: – Я із крутого!
Чи у тому є щось злого?
– З дріжджового, – це Пампушка
шепче кельнеру до вушка.

– О, тоді напій киплячий.
Прошу трішки почекати.
В нас найкраща є олія,
Не олія – райська мрія!

Пан Вергун й Пампушка-пані
раз зайшли до перукарні.

Пан Вергун – худющий, довгий,
ще й покручений – нервовий.
А Пампушка – кругла, повна,
дуже мила, маломовна.

– Хочемо причепуритись,
але так, щоби не митись.

– Миле панство, просим сісти,
Чи з одного, панство, тіста?

Буркнув пан: – Я із крутого!
Чи у тому є щось злого?
– З дріжджового, – це Пампушка
перукарці так до вушка.

– Тож даю пораду мудру –
вам потрібен цукор-пудра.
Це, звичайно, не проблема:
ми найкращий цукор змелем!

Пан Вергун й Пампушка-пані
раз вступили до книгарні.

Пан Вергун худющий, довгий,
ще й покручений - нервовий.
А Пампушка – кругла, повна,
дуже мила, маломовна.

– Перепрошуєм, скажіть,
чи є книжка про наш рід?

– Є в нас різні книги, звісно.
Та з якого, панство, тіста?

Буркнув пан: – Я із крутого!
Чи у тому є щось злого?
– З дріжджового, – це Пампушка
шепче продавцю до вушка.

– О, найкраща книжка Цвєк!
Ось вона та ось вам чек.
В ній про печиво солодке
і про вас там є коротко.

Про Пампушку? Дуже прошу –
в серединці має рожу.

А Вергун? Тут є таке,
дуже прошу,
хе-хе,
має тіло він крихке!

ПРИНЦЕСА БЕЗЕ

На горі білоцукровій,
в замку із медівників,
у вежі шоколядовій,
в цитриновому вікні
жилося цілком не зле
тій принцесі, що Безе.
Кого ж судженим назве?

Всі фрейлини із помадок,
всі пажі із смоктунців
доглядали її радо,
бо вона з одних білків:
делікатна над усе
та принцеса, що Безе.
Кого ж судженим назве?

Линули в долині ріки
з меду всі і з молока.
Прецлі вистромляли піки
в брамі, що з маківника.
Все навколо береже
ту принцесу, що Безе.
Кого ж судженим назве?

Мури кладені з бісквіту –
не здолати їх ніяк!
Лицарі з усього світу
гарцювали так і сяк:
чи кінь сирний довезе
до принцеси, що Безе?
Кого ж судженим назве?

Лицарі всі глязурові.
Ось один – то сам зефір!
І рогалик на шоломі:
він – немов рогатий звір.
Ах, це певно сам кузен
тій принцесі, що Безе.
Кого ж судженим назве?

Другий був із карамелі –
солодяника сам брат.
Коник в нього впрост шалений –
чистокровний мармеляд:
не доскоче – доповзе
до принцеси, що Безе!
ТОГО СУДЖЕНИМ НАЗВЕ!

Так і сталось. На весіллі
гостем прошеним я був.
Хоч наївся понад силу,
випадково я ковтнув,
мов горошок із драже,
ту принцесу, що Безе...

От і все
про принцесу, що Безе.

РОДИНА МЕДІВНИКІВ

Добрий дядько Медівник
скликав всю родину:
може, бік собі припік?
Може – іменини?

Каже дядько Медівник:
Вся родино славна!
Я завершую свій й вік, –
спогадаймо давнє.

– Хто прийти до мене встиг,
тому вдяка щира.
Кого з'їджено, за тих
помолімся миром.

Тут – брати Медовики:
І Пухкий, і Житній,
і цитриновий Міський,
запашний і ситний.

Миколайчик теж є тут –
пряничок медовий.
Має бороду густу,
ризи-глязурові.

Тут і Місяць, і Зірки
просто із ялинки –
із мигдаликом гірким,
шоколядні спинки.

Є із Польщі мій кузен,
на ім'я він – Пірник.
Він свояцтво береже,
поки меду вірний.

Бо тепер і нас псують –
роблять не до ладу:
замість меду нам дають
тільки мармоляду.

Як живе дідусь наш Мед
в бджоляному раї?
Чи висить його портрет
у вощинній рамі?

Як медово пахли нам
цедра і кориця,
гвоздики і коріяндр,
шоколядна склиця!

А тепер і час не той –
гола вся стільниця:
бо останній вже шматок
з мене залишився...

ПЕ-РЕ-КЛА-ДА-НЕЦЬ!

О, який Я молодець –
ПЕ-РЕ-КЛА-ДА-НЕЦЬ!
Два рази перекладали –
чи не мало?

О, який Я молодець –
ПЕ-РЕ-КЛА-ДА-НЕЦЬ!
Три рази перекладали –
чи не мало?

Що там якісь
пухкеники,
плетеники,
макорженики,
соложеники,
пінники
і ламанці,
коржики
і баранці –
колобочки ці?

– Три рази?
О, трішки мало –
завеликий ротик
маю.

О, який Я молодець –
ПЕ-РЕ-КЛА-ДА-НЕЦЬ!
П'ять разів перекладали –
чи не мало?

Що там якісь
пухкеники,
плетеники,
макорженики,
соложеники,
пінники
і ламанці,
коржики
і баранці –
колобочки ці?

П'ять разів?
Це саме так,
щоб почути
в роті смак.

О, який Я молодець –
ПЕ-РЕ-КЛА-ДА-НЕЦЬ!
Сім разів перекладали –
чи не мало?

Що там якісь
пухкеники,
плетеники,
макорженики,
соложеники,
пінники
і ламанці,
коржики
і баранці –
колобочки ці?

Сім разів?
То забагато:
рот великий
треба мати.

О, який Я молодець –
ПЕ-РЕ-КЛА-ДА-НЕЦЬ!
Сто разів перекладали –
чи не мало?

Сто разів?
Де візьму я
аж таке-е-нний рот?
я таки не бегемот!

БІСКВІТНА БАБА ЗІ ЛЬВОВА

Мандрував по світу
сер Бісквіт –
замалий Бісквіту
видно в світі світ!

Як проплив протоку
він Ля-Манш,
то найняв в Європі
кінний екіпаж.

А його фон Цвібак
у дорозі стрів:
сам же німець дибав
теж до тих країв,

де є кралі гожі
з меду й молока.
Мовлять, там також є
родичка якась.

І тепер в кареті
їдуть вдвох на схід –
Цвібак попереду,
а за ним Бісквіт.

Як минати Польщу,
Львів не оминеш:
місто найчудовше
на сто веж!

Тут вони осіли –
вистачить доріг! –
родичку зустріли
за рецептом їх,

бо така ж пухкенька
(панна – хай їй грець!),
жовта, солоденька,
з тисячі яєць!!!

Тільки звалась "Баба"
панночка оця.
І така вже рада
стати до вінця.

Каже Цвібак: – Врешті
я ж сюди привів!
То й вженюся першим
з тою, що схотів.

І вона без слова
панна Баба та
стала Цвібакова
в молоді літа.

Та як вмер пан Цвібак,
то вженивсь Бісквіт –
Бісквітиха Баба
аж до наших літ.

РОЗМОВА ЗІ СИРНИКОМ

Як ся маєш?
Чи здоровий?
Виглядаєш
ти чудово!

Дякую!
Сам добре знаю:
апетитно
виглядаю.

Сир протертий
знаменито –
кожну грудочку
крізь сито.

І жовточки,
і мигдалі
вміло втерті,
в ідеалі.

А з білочків –
то відмінна,
як хмаринка,
збита піна.

І зісподу
досконало
того тіста
дуже мало.

Але зверху
знакомито
шоколядою
полито.

Я ж бо ситний
і добротний
смаковито
тану в роті!..

Нема, Сирнику,
і мови:
ти кругом є
пречудовий!

Але, знаєш,
твоя мова
вже занадто
гонорова.

Сирник
враз відповідає:
Не спіши –
послухай далі.

Так, я справді
гоноровий,
бо я родич є
корови.

САМОТНЯ БУЛОЧКА

У малесенькій пекарні
у містечку невеликім
булочки на славу гарно
випікались смаколикі.

І рум'яні, зверху – з маком,
мов сестрички у бритванці.
Як вони чудово пахли
на усе містечко вранці!

Розкупили їх в моменті –
розлучили всіх сестричок...
Лиш одна в куточку темнім
залишилась на поличці.

Ще попахла вона трішки,
охолола і зчерствіла...
І нікому в цілім місті
не було до неї діла.

А потому і затвердла,
хоч теши її на терці.
Та вона ще не померла –
мала ж бо м'якеньке серце.

– Що тепер зі мною буде?
Скам'янію на горішок?
Кинуть песику до буди?
Може, й голубам покришать?

Вбогій бабці в милостиню
булку віддали охоче.
Рада бабця, як дитина:
– В молочці її розмочу!

Найменшим
[ Примовлянки ] [ Небилиці про Котика і Кицю ] [ Різні-прерізні телеляківки ]
[ Маленьке Я є Я ] [ Деякі пісеньки ]

Більшеньким
[ Книжечка для Дзвінки ]
[ Дивосвіт ] [ Пісні Калинової сопілки ] [ Веселка ] [ Вітання на поштівках ]
[ Ігорчик святкує ]
[ Наш календарик ] [ Вірші о. Яна Твардовського ]

[ Забави тістечок ] [ Уся Кася з шоколадки, рукавці лиш із помадки ]