Ігор КАЛИНЕЦЬ
РІЗНІ-ПРЕРІЗНІ ТЕЛЕЛЯКІВКИ

КУБЛИК

Жив собі бублик
на сухому денці —
випив цілий кублик
по крапельці.

Ні, не так!

Жив собі бублик
у сухім кубельці —
випив пива кухлик
до самого денця.

Ні, не так!

Жив собі кублик
у сухім кубельці
випив пива кухлик
до самого денця.

О, так, так!
Тож повторімо:

Жив собі кублик
у сухім кубельці
з'їв солодкий бублик,
випив пива кухлик

та ще усім діткам
дав по карамельці.

 

ТЕЛЕЛЯТКО

Маленьке телелятко
у мене на столі
теленче на горнятко
і робить міни злі.

Пискує до тарілки,
на кожну ложку дме,
йому давай лиш тільки
самий лизати мед.

Не телелякай грізно —
ти не страшне цілком!
Хто ж кашку буде їсти
і пити молоко?

Дурненьке телелятко,
на хочеш, то не їж.
За маму і за татка
я з’їм усе скоріш.

Для тебе, телелятко,
загроза не мала,
як в меді вмочиш лапки –
й приклеїш до стола.

 

БУЛЬКА

Була булька —
коротулька
без рук, без ніг,
курям на сміх.

Панна Коко
одним оком
глип — аж булька
є під боком.

Панна Коко
одним скоком
хап за бульку:
Стій! Ні кроку!

В панни Коко
є нівроку
кігті гострі,
а не прості:
на сміх курям
з манікюром.

Були б з бульки
пшик і дульки,
але Коко
з одним оком
мала звичку
йти на гульки
в рукавичках.

 

КВАЧЕНЯ

Було собі кваченя...
— Та ні, — каченя!
Мало маму квачку...
— Та ні, — качку!
Мало тата квача...
– Та ні, тата... е...
Еге!
Прошу тебе не перебивати,
як не знаєш тата каченяти.
Отож, кваченя кваченяється —
перед квачуриком пишається.
Ходить кваченя ніби пава —
буде скоро весілля-забава.
Наразі бувайте здорові –
зустрінемось в родині Квачуровій!

І скажу, як тебе там побачу,
що у каченяти таточко качур.

 

ГУЛЬТІПАКИ

Йшли по місті аж чотири
гультіпаки-забіяки,
розбишаки-харцизяки,
може, навіть рекетири.

Вони з'їли всі гот-доги,
чизбургери й гамбургери,
вони б з'їли, якби змога,
ціле місто вкупі з мером.

Вони випили всю коку,
колу також, пенсі й тонік,
і всі води, і всі соки,
бо об'їлися солоним.

Потім сіли в мерседеси
і до кемпінгу погнали.
Тут на них чекало десять
лицарів-муніципалів.

Вони викинули з міста
ті неситі спраглі пельки.
Хіба можна геть все з'їсти
й осушити до крапельки?

 

БУЦАЙЛИК

Що це сталося з Остапком?
Він на руки, як на лапки,
стає диба, стає цапки.

Хлопчик що не крок
враз кидається до бою —
буцає всіх головою,
мов би він цапок.

Ой так, так!
Буцатися він мастак
і що миті, і що крок —
буде з хлопчика цапок.

Почекаємо ще трішки,
аж полізуть в нього ріжки,
у копитця взує ніжки —
що ж буде тоді?
Ще й до того,
ніби щітка,
виросте йому борідка
враз на бороді.

Ой так, так!
Буцатися він мастак
і що миті, і що крок.
Добрий з нього зачіпайлик,
а ще ліпший він буцайлик,
але ж не цапок!

 

ФОТЕЛІ

Вибрались на каруселю,
на забаву, на фортелі
два вельможнії фотелі
і малий фотелик.

Прийшли вони серед ночі –
карусельник спати хоче
і від дива лупить очі,
наче два тарелі.

Геть сердиті й невеселі
повернулись до оселі
два вельможнії фотелі
і малий фотелик.

У покою повсідали
та спокою вже не мали
і до ранку вже не спали
дивилися телек.

 

ШЛАНГ

Причаївся нишком-тишком
шланг — немов предовга кишка:
без води він сохне, скніє,
а з водою — шаленіє.

Затанцює як зміюка,
що наш Бурко, песик-злюка,
про собачу злість забуде —
враз сховається до буди.

І чистенькі наші киці,
що вмивались як годиться,
утікають світ за очі,
як у кишці забулькоче.

А брудні автомашини,
що навколо порошили,
на часину зупинились,
щоб із шланга їх помили,

Також панночки жоржини,
що за дощиком тужили,
визирають із-за тину –
шланг запрошують в гостину.

 

ТЕЛЕФОН

За вітриною он-он
іграшковий телефон:
сам собі телефонує,
сам говорить, сам і чує,

Сам собі відповідає,
про що знає і не знає
і що бачить із вікна —
таки справді дивина.
Хочу з ним порозмовляти,
а для того треба мати
іграшковий телефон.
Тож зайдімо у салон
купувати телефон.

І тепер по телефону
телефоню телефону,
що самотній у вітрині:
– Не сумуй, малий, віднині!

– Алло! — каже телефон —
мені снився віщий сон:
ніби теплі чиїсь губки
притулилися до трубки

 

КОМА

Із країни ,шні
там де луки запашні,
через поле, через рів
надлетіли ,рі,
аж стемніло надворі.

Їм назустріч ,ндир,
шапка в нього набакир –
і її як темний рій,
обліпили ,рі.

В рукопаш із ,рами
,ндир подався з брами.
– Ану, йди сюди ,хо –
розквитаюсь одним махом!
Я тебе ось тут і знищу
Проклятуще ,рище!

Драпака він дав відразу
Без ,манди, без наказу –
сховався за поріг:
– Зась сюди вам ,рі

 

ОПЕНЬКИ

Чи знаєте сімейку
старенького Опенька,
що горсточка по горстці
зібралася у гості?

Довкруг пенька засіли,
щоб черви не поїли,
та думали-гадали,
як з лісу дати драла.

І враз під'їхав кошик –
у нього всівся кожен.
І хоч було там тісно –
поїхали до міста.

Я чемно їх на ринку
запрошу у торбинку,
щоб було їм приємно,
не тісно і не темно,
позичу у сусідки
великі сковорідки.

 

СІМЕЙКА

Песик Дресик й Дресувайло
по садочку шпацерують:
один взутий, другий босий,
один кине, другий носить.

Котик Злотик й Зашивайло
коло печі щось церують,
щось мотають у клубочок
і собі разом муркочуть.

Песик Дресик й Дресувайло
вже гуляння мають досить:
один взутий, другий босий
в двері дзвонять у дзвіночок.

Котик Злотик й Зашивайло
враз зіскочать з табуретки –
взутому дають шкарпетки,
босий й далі буде босий.

 

ПАН МОРОЗОВИЦЬКИЙ

Хто солодкий в місті пан,
з котрої крамниці?
То без сумніву є сам
Пан Морозовицький.

В нього вафельний каптан,
шаль із мармеладу,
а в кишенях — повно там
всяких шоколадок.

На береті в нього птах
дзьобає родзинки.
Він по всіх своїх слідах
губить мандаринки.

Він морозиво пече
чи то пак — холодить,
щоб було воно смачне,
то ж його солодить:

він есенції влива
і варення досить.
Там є ківі і банан,
стружки із кокосу.

Там горішки і хурма,
й вишеньки до смаку...
Все там є – чомусь нема
тільки фіги з маком.

 

АБЕТКА

Зайшов котик до Книгарні,
оглядає кожну книжку,
кожна книжка дуже гарна:
ось горобчик, ось тут мишка.

Всі малюнки зрозумілі,
чи отак, чи вверх ногами.
Та чомусь сторінки білі
геть попсовані гачками.

– Я книгарню, – каже котик,
– закупити просто можу.
Та пощо така робота,
як зіпсута книжка кожна?

Книгарняна пані мовить:
– Не гачечки це, а букви!
І вони обов'язково
в кожній книжці мусять бути,

Давай, котику, монетку!
Заки підеш ти до школи,
то купи у нас Абетку,
ту, що склав Іван Малкович.

 

ЦУКЕРНЯ

Я – маленьке ласунятко,
Ти – маленьке ласунятко,
Ласії – мамуся й татко.
Тож на Галицьку повернем,
ласії і ласунятка,
підем до цукерні.

А там пані-солодушка,
в білому фартушку,
посадить нас у кріселка,
скаже кожному до вушка,
що є у пуделках,

Що в креденсі всередині,
зверху у вітрині...
Скільки всяких смаколинок!
З рота аж на скатертину
утікає слинка.

їли струдлі, марципани,
пундики з вершками,
сирники і соложани,
маківник і макоржани
і пухкеники в сметані
разом з вертунами,
а ще прецлі й галяретки...

А наїлись – облизались:
не було серветки.

Ігор КАЛИНЕЦЬ

Найменшим
[ Примовлянки ] [ Небилиці про Котика і Кицю ] [ Різні-прерізні телеляківки ]
[ Маленьке Я є Я ] [ Деякі пісеньки ]

Більшеньким
[ Книжечка для Дзвінки ]
[ Дивосвіт ] [ Пісні Калинової сопілки ] [ Веселка ] [ Вітання на поштівках ]
[ Ігорчик святкує ]
[ Наш календарик ] [ Вірші о. Яна Твардовського ]

[ Забави тістечок ] [ Уся Кася з шоколадки, рукавці лиш із помадки ]