Ганна ЧЕРІНЬ
КАЗКИ МОЛОДОЇ БАБУСІ

ПРО ПИСЬМЕННИЦЮ, ЩО ДАРУЄ ДІТЯМ ЦІ КАЗКИ

Ганна Черінь як дитяча письменниця на Україні ще маловідома. Звичайно, не вина цієї талановитої авторки з-за кордону ( або, як тепер узвичаєно казати, з діаспори), що її творчість так само мало знають і дорослі наші читачі. Лише в останні роки, тобто вже тоді, коли Україна здобулась на Державну незалежність, у Києві вийшли її книжки:
віршований роман "Слова", збірка оповідань "Люстро мого життя", укладена з творів, що публікувалися за кордоном протягом 1950-91рр., та "Мандри". Варто зауважити, що ця -збірка може зацікавити не лише дорослих, а й дітей старшого віку, бо їм корисно знати, як жили і живуть на еміграції наші українські родини, що волею лихої долі, яку визначив людям антигуманний комуністичний режим на Батьківщині, опинилися за її межами, де й мусили виховувати дітей та внуків.
Як письменниця Ганна Черінь сформувалася за кордоном, куди потрапила ще в юнацькому віці. Після першої збірки поезій "Крещендо", що вийшла 1949 р. в Західній Німеччині, письменниця видала понад 20 книг. Крім віршів і художньої прози, писала вона гумор і п'єси, а з мандрів по світу, які вона полюбляє, привезла додому багато яскравих вражень, на основі яких написала дві книги художніх нарисів "Їдьмо зі мною" (1965) та "Знову їдьмо зі мною" (1990). Коли б наші читачі (насамперед юні) мали змогу прочитати їх, то з розповідей мандрівниці Ганни Черінь та фотоілюстрацій її чоловіка Степана Панківа довідались би чимало цікавого про життя і побут та про культуру інших народів світу. Адже досі не багатьом українцям пощастило відвідати такі далекі куточки нашої планети, як Гаваї, Фіджі, Нова Зеландія, Мехіко, Австралія, Японія, Китай.
Лише 1993р., через півстоліття після того, як нікому невідомою дівчиною Г. Черінь залишила Україну, вона повернулась до неї добре знаною письменницею, вперше завітала й до Полтави і привезла рукопис цієї книжечки, написаної для тих, хто любить казки нового часу, в сюжет яких вплітається сьогочасний технічний прогрес.
Вірші і оповідання Ганни Черінь добре відомі маленьким читачам Америки й інших країн, де живуть українські родини, а ми лише тепер починаємо знайомитися з ними. В різних країнах світу вийшли такі книжки письменниці: "Братик і сестричка" (1960), "Листування" (1966), "Пригоди української книжки" (1972), "Щоденник школярки Мілочки" (1979), "Українська кров" (1982), "Українські діти". У цих дитячих книжечках, пройнятих великою любов'ю авторки до України, є немало чудових оповідань, зокрема й про Тараса Шевченка (як в останній із названих), які теж варто було б перевидати для дітей України.
Ганна Черінь любить дітей, добре знає їх психологію і дбає про виховання у них національної свідомості. Вона часто спілкується зі своїми маленькими читачами, дарує їм книжки, до речі, видані за власний кошт. Коротке перебування письменниці в Полтаві не дало змоги поспілкуватися з юними полтавцями, але вона залишила для них свою нову книжечку, яку й дарує вам, діти, на приємне читання.
На закінчення короткого вступного слова зробимо маленьке застереження. Нехай юні читачі цієї книжечки (чи й дорослі, що будуть читати своїм діткам або внукам оці казочки) не ремствують за деякі відступи від узвичаєного на Україні правопису окремих слів. Отаких, наприклад, як: заля (ми кажемо: зал або зала), компутер, тоді як ми вимовляємо комп'ютер, грипа (у нас - грип) тощо. Зважаючи на неусталеність українського правопису, гадаємо, ці та інші особливості мови української діаспори будуть сприйняті спокійно, зважено.
Читачі не без уваги сприймуть і цікаві ілюстрації полтавської художниці Галини Свєчникової, виконані за сюжетами американського художника українського походження Всеволода Магаса.
Петро РОТАЧ. м. Полтава.

ЗМІСТ
Ротач Петро Про письменницю, що дарує дітям ці казки
Бабуся Ніна
Подорож на Місяць
На Місяці
Це також емігранти
Покинута домівка
Карантина
"Карпати"
Плянета квітів
Чергова мандрівка
Слава Україні